Ми з Миколою одружилися коли мені було дев’ятнадцять років, а йому – двадцять два роки.
Мій наречений їздив на заробітки, бо хотів назбирати гроші, щоб купити квартиру. Коли він поїхав закордон на три місяці я дізналась, що вагітна.
Коли я розповіла своїм батькам про те, що чекаю дитину, то вони одразу мені сказали, що допомагати не будуть і я маю розраховувати тільки на себе. Я і не думала, що мої батько з матір’ю мають допомагати мені доглядати за дитиною, я звикла сама розв’язувати свої проблеми.
Через три місяці Микола провернувся додому і ми справили невелике весілля. Через два місяці він знов поїхав на заробітки, а я залишилась сама.
Після народження дочки я жила з батьками. Я не думала, що піклуватись про дитину мені буде дуже важко. Василина постійно плакала вночі і я була змушена її колисати. Потрібно було прати та прасувати дитячий одяг і гуляти з дитиною. Я була дуже стомленою. Я забула, що таке сон та спокій, бо дочка була дуже капризною.
Я свою матір та батька ніколи не просила допомагати мені, я лише жила у батьківській квартирі. Я не сварилась на батьків через те, що вони не допомагають доглядати онука. Я розуміла, що батько та мати самостійно виховали мене і я маю бути сильною та сама дбати про свою дитину. Навіть коли ми з Миколою розлучились я старалась усе робити сама і нікого не просити про допомогу.
Через деякий час я вийшла заміж вдруге за доброго чоловіка, який дуже любив мою дочку та знайшов з нею спільну мову.
Мені зараз сорок сім років. Моя дочка вийшла заміж декілька років тому. Зять у мене добрий та розумний, але до мене у нього завжди якісь претензії. Зі мною молоді люди жити не захотіли і зараз орендують квартиру в сусідньому будинку. Я щаслива, що вони живуть окремо, бо я люблю простір і мені ніхто не заважає.
Рік тому в них народився син. Тепер вони онука постійно мені приносять і вимагають, щоб я сиділа з ним, гуляла в парку і вночі дивилась за ним. Спочатку я їм допомагала і нічого не говорила, але зараз я розумію, що вони мені сіли на голову. Одного разу я не витримала і сказала, що хочу пожити для себе, а не з їхньою дитиною сидіти. Вони для себе дитину народжували, а не для мене.
Молоді люди дуже на мене образились і сказали, що всі бабусі сидять з онуками, а я не хочу. Я люблю Ігоря, але не хочу сидіти з ним через те, що мене заставляють. Я не маю сил та терпіння, я хочу спокою і тиші. Я не хочу, щоб дитина розкидала у мене іграшки вдома, а я увесь день за ним прибирала. Я не хочу бути нянею.
Я сказала дочці і зятю, що з онуком буду сидіти тільки тоді коли захочу або якщо у них будуть термінові справи. А дочка почала кричати на мене:
– Це твій онук і ти маєш з ним сидіти! Це твій обов’язок!
Я була шокованою, бо такого не очікувала. Я сказала, щоб вони найняли собі няню, зараз багато молодих батьків так роблять. Василина у декретній відпустці і вона може сама дивитись за своїм сином. Невже вона не може справитись з власною дитиною? Я колись сама за дочкою дивилась і мені ніхто не допомагав.
Зараз дочкою і зятем майже не спілкуємось, вони на мене ображаються. Але я не збираюся слухати молодих людей та виконувати їхні забаганки, нехай самі доглядають свою дитину.
Хочу сказати усім молодим батькам, що ніхто вам нічого не винний! Якщо ви вирішили народити дитину, то тільки ваша проблема. Не потрібно заставляти родичів бавити вашу дитину і казати їм, що вони змушені це робити.
Бабусі і дідусі заслуговують на відпочинок та спокійну старість, вони мають жити тільки для себе. Можливо, є такі бабусі, які зі мною не погодяться, але це їхній вибір. Я на старість відпочивати хочу, а не доглядати онука.
