Якось зранку, коли Ліля збирала донечку до садочку, чоловік підійшов до неї та сказав, що він хворий і йому необхідний її догляд. Став вимагати, щоб дружина зашилась вдома.
Було видно, що Роман трохи втомлений. Та й сам сказав, що температура тридцять сім градусів. Але це геть не той випадок, коли Ліля може виникати всі справи, відпроситися з роботи та бігати навколо “хворого” Романа.
Ліля сказала коханому не перебільшувати та нагадала, що він вже дорослий чоловік, який може подбати про себе сам. Сказала де стоять ліки та порадила випити малинового чаю. А сама повела доньку в садочок.
Цілий робочий день чоловік надзвонював Лілі та казав, як йому погано, звинувачував Лілю в тому, що та жорстока до нього та черства і взагалі погана дружина, яка не піклується про свого хворого чоловіка.
Ліля ж тихо посміхалась, адже знала, що температури в нього нема. Якби була б,то не мав би сил на балачки.
Робочий день Лілі закінчився, а тому вона забрала доньку з садочку та пішла з нею додому. По дорозі ще зайшла в магазин та аптеку, щоб придбати смаколиків, ліків та вітамінів для Романа.
По приходу додому, Ліля зрозуміла, що в квартирі є свекруха. Вона не помилилась. Сиділа свекруха біля ліжка Роми, годувала його бульйончиком ічаєм з малини поїла. Дбала, як він того і хотів.
Ліля вирішила не псувати їм хороше проведення часу, а тому тихенько пішла з донькою, викликала таксі та вони поїхали в село до батьків Лілі. Там їх радо зустріли та нагодували смачненьким. А так як це була п’ятниця, то Ліля з донькою залишились в батьків на вихідні. Тоді й шашлику посмажити, щоб трохи провести час на природі.
Добре, що є місцина,що є теплий затишний дім та люблячі люди, до яких можна втекти та сховатись за егоїстичного та інфантильного чоловіка і його вічно невдоволеної матері.
