Я дуже люблю свою дружину і вона завжди робила все, щоб у нас була щаслива сім’я. Люди говорять, що у батьків, які кохають один одного щасливі діти і це правда.
У нас все було добре. Але моя дружина чомусь була дуже сумною. Я хотів її запитати, що сталось, вона відповідала, що у неї на роботі проблеми. Одного разу до мене зателефонувала незнайома жінка і сказала, що у дружини є дочка Наталя.
Коли Василина прийшла додому я її одразу запитав:
– А хто така Наталя?
Дружина почувши моє запитання, завмерла на місці і мовчки дивилася на мене кілька хвилин, потім присіла і почала розповідати.
Вона сказала, що до знайомства зі мною вона зустрічалася з хлопцем від якого завагітніла. Коли вона про дитину сказала своєму молодому чоловікові, то він попросив зробити аборт. Василина довго думала і зрозуміла, що сама не зможе прогодувати дитину. Тоді вона була ще студенткою і ніде не працювала. Аборт вона не хотіла робити і тому вирішила поговорити з матір’ю свого хлопця. Літня жінка сказала, що сама виховає онучку, якщо молоді люди не захочуть дбати про майбутню дитину. Василина народила дівчинку і віддала свекрусі, але зараз жінка погано почувається і не може доглядати за дитиною. Тому дівчинку вони планують віддати у дитячий будинок.
Я був дуже здивований і такого не очікував. Мені було важко в це повірити, я не міг зрозуміти чому вона мені ще до весілля не розповіла про дочку. Я вирішив добре подумати про те, що я буду робити далі. Минув час і ми уже забули про цю розмову. Одного дня я зустрів свою однокласницю і ми розговорились. Вона є волонтером і декілька днів тому вона ходила у дитячий будинок.
– У дитячому будинку усі діти дуже сумні і сподіваються, що коли-небудь у них буде сім’я. Є такі діти, які мають батька чи матір. Але вони є сиротами при живих батьках, бо ті приходять до них раз у тиждень і не забирають додому. А діти відчувають себе нещасними та непотрібними.
А коли я повертався додому, то побачив дружину, яка гуляла з дочкою у парку. Я вирішив підійти до них і сказати:
– Давай заберемо цю дівчинку додому! Я хочу, щоб вона була нашою дочкою!
Василина дуже зраділа і зараз у нас народилась дочка. Тепер у нас дві доньки і ми дуже щасливі разом.
Минуло двадцять років, Наталя закінчила університет і працює юристом. Вона дуже розумна дівчина, яку ми дуже любимо.
