Дедалі частіше трапляються мужчини, які просто лежать на дивані і чекають, коли дружина гроші принесе на блюдечку.

Часи ідуть і все змінюється. Останнім часом я помічаю, що все плине з надзвичайно великою швидкістю. Особливо кардинально міняються люди. Міняються їх цілі, мотиви, стосунки, амбіції.

Раніше в суспільстві нормальним сприймалося бажання дівчини знайти для себе достойного заможного чоловіка. Особливо, коли вона сама доволі амбіційна, впевнена в собі і своїй зовнішності. Таким то й потрібно знайти для себе «вигідну партію». Навкруги всі розуміли, що сім’ю повинен забезпечувати чоловік, а жінка сидіти вдома і варити борщі.

Але останнім часом я помічаю, що така традиція починає зникати із вжитку. І тепер сміливо можна сказати, що все зайшло занадто далеко. Дедалі частіше трапляються мужчини, які просто лежать на дивані і чекають, коли дружина гроші принесе на блюдечку. Або ж є такі, що бояться одружуватися на жінці, яка заробляє більше, ніж він.

Особисто мені це не дуже зрозуміло. Не кажу, що я права, та просто хочу висловити свою думку. І я вважаю, що такі чоловіки-нероби та жінки-трудівниці – явище неприродне.

Мого колегу по роботі звуть Катерина. У свої 35 вона досі не заміжня і ніяк не може налаштувати особисте життя. Кандидатур то багато, а от гідних – нуль. То одружений, то нудний, то тупий, то збоченець.

Загалом жінка вже не знає, як і де їй шукати свою долю. Хотілося б мати вже чоловіка і діток, а не сидіти кожного вечора у самоті. Тому декілька років Катя цілодобово «зависає» на сайтах знайомств.

Зарплатня у неї не сильно велика, але й не мала, та квартира своя. Радує, що не потрібно платити за оренду. Нещодавно жінка взяла кредит на автомобіль. А от сплачувати його доведеться ще довго і нудно.

Якось Катерина познайомилась із чоловіком в Інтернеті і погодилась піти на побачення. Роман запросив її у доволі дорогий ресторан. Тому жінка була у передчутті зустрітися із крутим бізнесменом.

Та коли вона побачила перед рестораном того «бізнесмена», мало не зомліла. Вдягнений він був у спортивний костюм і пахнув дешевими парфумами. Але Каті вже не було куди діватися. Мусила піти і посидіти з ним. Не встигли вони замовити їжу, чоловік вийняв із сумочки блокнотик і почав завалювати питаннями, записуючи відповіді. А питання ці були однотипними: чи є квартира, діти, робота, автомобіль.

Бідна Катерина не знала, куди себе подіти. Сиділа і дивилась, як баран на нові ворота. Запинаючись, вона відповіла на декілька питань, але все ж таки, здається, вони не задовольнили незнайомця. У весь голос він крикнув: «Ах, яка біднота!»

За вечерю все ж заплатила сама жінка. Тобто, та, кого Рома назвав біднотою. От такий-то досвід мала Катя. А коли розповіла про це на роботі, то й інші поділилися схожими випадками із свого життя, коли ось такі «мачо» запрошували їх на вечерю. Виходить, такі Ромчики нині – не поодинокі випадки. Тому будьте обачні, коли ідете на побачення із «бізнесменами».

Оцените статью
Дедалі частіше трапляються мужчини, які просто лежать на дивані і чекають, коли дружина гроші принесе на блюдечку.