Більшість дівчат мріють про заможного чоловіка, який буде мати свою квартиру , машину і хорошу роботу. Також одним з критеріїв вибору супутника життя є розум і зовнішність. Я також мала свої уявлення, яким має бути мій майбутній чоловік.
Я із неблагополучної родини, мій батько любив випити. Тому для мене було важливо, щоб мій чоловік не вживав алкоголю. Я не хотіла псувати собі життя і жити так, як моя мама з татом. Це для мене був один з головних критеріїв вибору супутника життя.
Мені хотілось по справжньому закохатись і щоб це почуття було взаємним. Уявляла собі доброго, відповідального і працьовитого нареченого.
Ніколи не переймалась чи буде мій чоловік багатим. Я вважала, якщо маєш бажання і ти вмієш працювати, то все можеш досягнути сам. Я сама із дуже бідної сім’ї, тому і не переймалась матеріальним становищем майбутнього чоловіка.
Ми познайомились з Іваном на весіллі у моєї подруги. Він був дружбою, а я була його дружкою. Після закінчення святкування хлопець попросив номер мого телефону і я йому написала на аркуші паперу.
Через декілька днів він до мене зателефонував та запросив на побачення. Я погодилась і ми гуляли парком, дуже багато спілкувались. Виявилось хлопець є дуже цікавим співрозмовником і у нас багато спільного.
Він був із багатодітної сім’ї. У нього є чотири брата та дві сестри. Його батьки дуже важко працювали, щоб прогодувати дітей, але грошей все одно не було достатньо.
Хлопець виріс та пішов вчитись у коледж, а після закінчення навчання почав працювати за спеціальністю у приватній фірмі.
Ми зустрічались два роки і він запропонував вийти мені за нього заміж, я погодилась. У нас було дуже скромне весілля.
Через дев’ять місяців я завагітніла та народила доньку. Він дуже був щасливий і завжди допомагав з дитиною.
Мій чоловік добре працював, тому із менеджера його підвищили до начальника відділу. Він почав добре заробляти. Ми орендували житло, а зараз купили двокімнатну квартиру.
Ми разом уже чотирнадцять років і я вважаю, що в нас дуже щаслива сім’я. Будь-які труднощі ми можемо подолати разом.
Моя подруга вийшла заміж за хлопця із багатої сім’ї. Його батьки влаштували Степана на хорошу роботу і купили йому машину та квартиру.
Наталя не почувається щасливою поряд з своїм чоловіком. Він часто не приходить ночами додому, подруга підозрює, що він її зраджує. Але вона терпить, бо не має куди піти. У них двоє дітей і вона боїться, що без чоловіка не зможе їх прогодувати.
Я б не могла так жити. Сім’я – це любов і взаємоповага, якщо цього немає, то нікому не потрібні такі стосунки. А мучитись та терпіти ніколи не потрібно. Життя одне і потрібно його цінувати.
