Я працюю вихователькою у дитячому садочку. Привели до мене у групу новенького хлопчика. Мама, звичайно, познайомилася спочатку зі мною, нянечкою та батьками. Потім роздивилася діток. Вона першого дня посміхалася і мило запитувала чи дітей виводять на прогулянку, о котрій спати лягають удень, до котрої години можна дитину залишати.
А з другого дня у неї уже претензії почалися. Батьківський комітет написав їй у групі в соціальній мережі скільки, та на що вони грошей витрачають. Та мамочка почала відразу обурюватися. Мовляв, ще тільки прийшли, а її вже обдирають, як липку. І заявила, що ніяких коштів вона здавати не буде.
Вона відмовилася купувати канцелярію. Її синочок ще малий для того, щоб фарбами малювати, а олівці часто ламаються. І взагалі трудове навчання має у школі, а не у дитячому садочку. Тобто нам немає, чим тут займатися, то ми дітей і батьків навантажуємо зайвим.
Потім цю маму не задовольнило, що її син спить на дуже твердому матраці. Вона заявила, що принесе із дому свій. А як же перевірка СЕС? Вона не дозволить, якщо іншим теж заманеться свою постіль з дому приносити.
Наступного ранку новенька обурювалася на те, що сніданок у нас о 8.30. Їй, бачте, незручно було вставати так рано, бо працює вона з 10.00. Вона рішуче поставила нас перед фактом, що її дитину слід годувати тоді, як вона її приведе. А ще ми маємо годину чекати, поки вона дитину забере. Бо не встигає раніше – робочий день на годину довший, ніж садочок зачиняється.
Звичайно, навіщо режим дня? Це ж безглуздо! Нам треба сніданки індивідуальні робити, аби тільки батькам було зручно. І обов’язково під їхній розклад роботи треба підлаштовуватися.
Отак щодня безліч претензій. «Чому я маю готувати костюм ведмедика на свято, я хочу, щоб Матвій зайчиком був» А те, що ми вищих діток зробили ведмедиками, а маленьких – зайчиками, нікого не турбувало. «Чому у нас штанці брудні? Ви за ними не дивитеся?». Чому ж не дивимося? Дивимося. Тільки соломку не всім встигаємо підстелити, як падають.
Невдоволенню немає меж. А нам це вже так набридло! Мабуть, працівники дошкільного закладу, куди раніше ходив Матвійко, полегшено видихнули, коли ця мама документи забирала.
