Я дуже полюбляю читати казки своїм онучкам: їх у мене двоє. Дівчатка близнючки. Наступного дня ми активно обговорюємо казки та придумаємо свої цікаві історії.
Онучки у нас часто гостюють, особливо влітку. Їх батьки залишаються працювати у місті, а онучок привозять до нас.
Їх дідусь теж любить розповідати цікаві історії, проте інколи він може перебільшити. Останній раз він розповів казку про Бабу Ягу. Дівчатка так злякалися, що почали боятися спати вночі. Довелося вмикати нічники в їх кімнаті. Згодом Петро вирішив виправитися та розповів історію де Баба Яга виступала хорошим персонажем. Проте у нього нічого не вдалося та онучки продовжували боятися.
Вони раз у раз повторювали, що Баба Яга лиха і вона їсть дітей. З того часу Петро перестав розповідати казки на ніч онучкам.
Я вирішила придумати цікаву історію: “У кожної слухняної дівчинки є свій Ангел охоронець, щоночі він прилітає до дівчинки та охороняє її сон. Ангел ховається під ліжком та якщо хтось лихий навіть наважиться зайти в кімнату до дівчинки, то Ангел швидко його осяє його яскравим світом. Лиходій злякається і втече”.
Анна та Марія стали вірити, що тепер вони під захистом ангелів охоронців, але знали що ангели приходять тільки до чемних дітей, які слухають дорослих.
Згідно з історією зранку Ангел відлітає на небеса і весь день спостерігає за поведінкою дівчинки.
Відтоді Анна та Марія стали дуже добре спати та слухали дорослих. Настав час, коли Микола з дружиною приїхали за близнючками, щоб відвезти їх у місто.
Дівчатка бігали по подвір’я, а я пакувала для сина овочі та фрукти. Марія підбігла до нас і запитала:
– А якщо ми поїдемо у місто, Ангел прилетить до мене і сховається під моїм ліжком? Як він зможе мене знайти?
Микола здивовано поглянув на мене, я посміхнулася і пояснила чому дівчатка так думають. Розповіла усю історію від початку до кінця.
Наступного вечора до мене зателефонував син. Просив нагадати деталі цієї історії, яку я розповідала онучкам про Ангела охоронця. Дівчатка знову не могли заснути та хотіли почути цю історію. Микола увімкнув гучний зв’язок і я розповіла онучкам історію про Ангела. Микола навіть записав цю історію, щоб потім не забути та розповідав донька кожного вечора.
Тепер Анна та Марія уже сплять всю ніч, їм навіть не потрібні нічники. Я впевнена, що коли вони стануть в матерями, то що розповідатимуть своїм дітям цю історію.
Добре, що завдяки таким історія можна побороти дитячі страхи.
