Коли я був малим, то жив з дідусем і бабусею. Вони мене дуже любили, бо я був завжди з ними. Дідусь завжди виконував мої бажання і купляв солодощі та дорогі іграшки.
Я вчився у хорошій приватній школі і відвідував гуртки з англійської мови та карате. Дідусь і бабуся хотіли, щоб я виріс щасливим і розумним хлопцем, тому подбали про мою освіту.
Ми жили за містом і мали великий двоповерховий будинок з садом. Я був дуже щасливим і ніколи не думав, що можу залишитись без найдорожчих для мене людей.
Мої батьки приїжджали до мене декілька разів у тиждень, вони жили у місті і завжди були зайняті на роботі, тому не мали часу, щоб доглядати за мною. Але одного разу подзвонила мати і сказала, що вагітна і у мене буде маленька сестричка. Я спочатку зрадів, а потім виявилося, що вони не зможуть до мене приїжджати, бо їм потрібно доглядати за дитиною.
Тепер вони навідувались до мене раз в тиждень і приїжджали з немовлям. Уся увага батьків і дідуся з бабусею була прикута до Надії, а я тепер був на другому плані. Я дуже старався звернути на себе увагу, але це мені не виходило.
Коли батьки приїжджали я мав доглядати дитину і приходилось увесь день сидіти з нею.
Батьки просили дідуся з бабусею помогти їм матеріально, бо після появи дівчинки їм не було достатньо грошей на життя. Тому, я змушений був залишити заняття з англійської і карате.
Я бачив, що батьки дуже злі і їм важко живеться. Вони часто при мені говорили, що їм не потрібно дітей і колись мама зробила помилку коли народила мене.
Інколи, я навіть радів, що вони поїхали до міста, бо ніхто тоді на мене не кричав і не говорив мені поганого. Якби не було дідуся з бабусею я б напевно опинився в дитячому будинку.
Коли мені виповнилось дев’ятнадцять років моя бабуся захворіла і через три місяці померла. Дідусь дуже переживав через те, що його дружини не стало і я старався підтримувати його. Я виконував усю хатню роботу і готував їжу, бо літній чоловік почувався погано.
Лікарі, які приходили до мого дідуся лише розводили руками, бо нічим не могли допомогти йому. Виписували великі списки ліків і я бігав по аптеках та купував їх. Але лікування не допомогло йому і згодом він помер. Сподіваюсь, їм зараз з бабусею добре на небі.
Дідусь у заповіті вказав мене єдиним спадкоємцем. Але коли про заповіт дізнались мої батьки, то відразу приїхали до мене і сказали, що моя сестра також має право на будинок і несправедливо, що його отримаю я. Батько з матір’ю вимагали, щоб я відмовився від половини спадку на користь сестри.
Я відмовив їм і батько сказав, що буде зі мною судитись. Я не розумію, чому сестра має претендувати на будинок, адже дідусь залишив його мені.
