Дмитро з Іриною прожили в шлюбі 3 роки. Сімейне життя виявилось непростим. Ірина хотіла красивого життя.Про майбутніх дітей не думала. А Дмитро хотів просто людського щастя. Щоб на нього після роботи чекала турботлива дружина зі смачною вечерею та двома дітьми.Чоловік її кохав, тому й сподівався, що з часом Ірина перетвориться в ідеальну дружину.
Ірина довгий час не могла знайти собі роботу по душі. Більше трьох місяців на одному місці не засиджувалась. То Ірині не подобалось місцеперебування робочого місця, то поруч немає де поїсти в обід, то робота нудна, то одне, то інше. Дітей вона не хотіла, бо боялася зіпсувати фігуру та не знала що з ними робити.Та дружині було дуже важко догодити з роботою.
Поки Дмитро був на роботі, Ірина ходила на фітнес, їздила до подружки погуляти. З легкістю витрачала чоловікові гроші.
Одного вечора, після чергової сварки Дмитро забрав свої речі, і переїхав пожити до свого друга. Квартира належала батькам Ірини, тому він забрав свої речі і пішов з дому.
Через два тижні до Дмитра подзвонили батьки Іри й попросили, аби чоловік повернувся додому. Ірина без нього пропаде. Вона абсолютно непристосована до самостійного життя.
Виявилось, що тепер вони, бувши на пенсії, допомагають Ірині матеріально. Бо вона досі не знайшла роботу по душі. А до достойного життя звикла. Батькам і так важко, адже половину грошей вони витрачають на ліки, та ще й тепер потрібно доньці допомагати. Вони слізно просили повернутися до Ірини. Все розповідали,що дружина сумує та плаче за ним. Хоча сама Ірина за весь цей час не зробила жодного кроку.
Діма, вибач нас, що виростили таку егоїстку. Але ж вона без тебе пропаде. Вернись, благаємо.
Дмитро намагався пояснити їм, що це був його усвідомлений вибір. Що вони з дружиною абсолютно різні. Теща обіцяє, що Іра візметься за голову, і народить дитину. Дмитру шкода батьків дружини, але й собі такого пустого життя не бажає.
