Діти в школі бувають дуже ж0рст0кими, тож у моєї доньки було дуже не просте дитинство. А все через її шрам

Життя мене навчило, що ти ніколи не знатимеш, куди тебе поведе доля наступного дня. Заміж я вийшла, коли мені було 24 роки. Обережно підбирала чоловіка і думала, що вибрала ідеального. Але вже через три роки спільного життя він почав дуже дивно поводитись. Робив багато зауважень моїй зовнішності, його постійно щось не влаштовувало.

У такий непростий період я завагітніла. Думала, що після народження доньки все налагодиться і наша сім’я наповниться новими барвами. Донька народилась із великою родимою плямою. Для чоловіка це стало останньою краплею. Я все одно вважала, що наша донька найгарніша у світі, але чоловікові будо соромно бути поруч з нами. Він пішов з сім’ї. Я пройшла багато консультацій із різними лікарями і вони направили нас на операцію. Пляму забрали, але залишився шрам. Хто б подумав, що він зруйнує стільки щасливих моментів.

Світланка росла щасливою і привітною дитиною. Я старалась навчити її любові до себе, щоб вона не слухала усіх тих, хто принижуватиме її. Але я ніколи б не подумала, скільки жорстоких дітей зустрінеться на її життєвому шляху. А, можливо, я просто не хотіла у це вірити.

Але одного разу, після шкільної дискотеки, коли Світланці було 14 років, вона прийшла додому уся в сльозах. Я дуже довго намагалась її заспокоїти, але зрештою просто довелось дати їй заспокійливого і вложити у ліжко. Що сталось того дня я дізналась лише через декілька тижнів.

Виявляється, що вона була закохана. І, як я її і вчила, вірила, що її шрам не зможе стати на заваді. На шкільній дискотеці, вона наважилась зробити перший крок: запросити хлопця на танець. Поки йшла до нього, то вже уявляла, як він погодиться, тож вони почнуть частіше бачитись, ходити на побачення. Загалом, звичайні думки дівчинки – підлітка. Але він відмовив, так ще й висміяв її вчинок. Сказав, що жоден нормальний хлопець не став би зустрічатись із такою страшною дівчиною.

І як я повинна була переконати свою доньку у її красі і цінності, після того, як її так жорстко відкинув хлопець, у якого вона була закохана? Я вирішила перевести її до іншої школи.

Та перш ніж це зробити сталась неймовірна подія. На 15-річчя Світлани, бої батьки подарували нам величезну суму грошей. Вони вже не перший рік збирали їх на операцію для внучки. І от у них нарешті це вийшло. Я ще не бачила доньку такою щасливою.

Ми розпочали підготовку, консультації і через пів року Світланка позбулась свого шраму, який не давав їй спокою.

У новій школі ми почали все спочатку. Світлана знайшла друзів і ніхто більше не називав її страшною.

Багато років з того часу минуло, донька виросла, тепер працює психологом із підлітками. Хоче зробити все можливе, щоб не давати іншим проходити через те, через що пройшла вона.

Але мені не дає спокою те, що вона з самого початку не заслуговувала на усі ті випробування. Як один шрам міг так сильно зіпсувати її дитинство?

А на кінець, хочу звернутись до батьків. Вчіть своїх дітей, із наймолодшого віку, що кожен з нас прекрасний і унікальний. Можливо, якщо ми виховаємо у дітей любов до себе, вони не будуть шукати схвалення в інших людях.

Оцените статью
Діти в школі бувають дуже ж0рст0кими, тож у моєї доньки було дуже не просте дитинство. А все через її шрам