Коли син вирішив одружуватись то його мати говорила йому, щоб він знайшов собі іншу наречену, бо дівчина жила у столиці.
– Олена з міста і їй нічого робити в селі. Вона не звикла багато працювати, тому шукай іншу невістку». – говорила вона Миколі.
Але хлопець не слухав матір, бо хотів жити з жінкою, яку любить.
Незабаром вони справили пишне весілля. Молоді люди замовили ресторан у місті та запросили багато гостей. Друзі Олени дивились на родичів її чоловіка з усмішкою, бо вони були не так добре одягнені, як люди з міста і поводились не завжди виховано. Це все бачила матір Миколи, вона розуміла, що її невістка навіть не уявляє, яке життя у селі. У місті їй не потрібно обробляти городи і доїти корів.
Галина Степанівна перед весіллям старалась пояснити нареченій сина, що згодом у неї не буде більше такого хорошого життя, як у столиці. У селі багато роботи і люди стомлені. Але дівчина вперто відповідала, що кохає Миколу. Вона сказала, що не зможе виконувати сільську роботу, але уміє заробляти непогані гроші.
Але у селі дуже важко знайти роботу, навіть з хорошою освітою. Дівчина влаштувалась працювати у школу вчителькою української мови і літератури, зарплата у неї була маленькою і свекруха їй завжди дорікала, що користі з неї мало. Зять підтримував матір і хотів, щоб дружина їй по господарству допомагала. В результаті у сім’ї почались сварки.
Через декілька місяців Микола вигнав свою дружину і не хотів її більше бачити. Він зрозумів, що його матір мала рацію і потрібно було шукати жінку в їхньому селі, яка б змалку звикла до важкої праці.
Згодом виявилось, що Олена була вагітною і під час пологів померла у лікарні. Миколі зателефонували із пологового відділення та сказали, що жінка перед смертю написала його номер телефону.
Молодий чоловік довго плакав, він розумів, що вчинив не правильно коли вигнав дружину з дому. Він забрав сина у село, а теща навіть нічого чути ні про онука, ні про зятя не хоче. Вона вважає, що якби не зять, то б з їхньою дочкою було все гаразд.
Дитина увесь час запитує про матір, а Микола і досі не може собі пробачити, що вигнав дружину з дому і з нею не спілкувався.
