Ми з Оленою зустрічались чотири роки. Вона мені здавалась ідеальною жінкою, аж поки не зрозумів, яка вона є насправді.
Одного разу ми гуляли та проходили повз продуктовий магазин і до нас підбігла маленька дівчинка, вона попросила купити їй булочку. Незнайомка була одягнута у старий, подертий одяг, а її обличчя було брудним. Я пішов з нею у магазин і купив їй три булочки, йогурт і печиво. Я не міг відмовити цій дитині. Дівчинка була дуже щасливою, вона усе взяла, подякувала мені і втекла.
Було видно, що Олена розлючена і коли ми прийшли до ресторану я вирішив запитати її, що сталось. Можливо, я не так щось зробив? Вона сказала, що я не маю допомагати чужим дітям, бо у них батьки є. Вона ненавидить бідних, бо кожен має сам себе забезпечувати і не просити у чужих людей допомоги.
Я сказав їй, що не всі люди мають таке хороше і забезпечене життя, як вона. Буває так, що вони не мають грошей навіть на хліб, тому дівчинка була щасливою коли я купив їй їжу.
Їй не сподобалась моя відповідь, але ми все ж таки пішли в ресторан і сиділи там мовчки. Олена замовила собі багато їжі, вона не звикла ні в чому собі відмовляти. Дівчина думала, що я маю за неї заплатити. Але після того, як ми поїли я сказав, щоб вона сама заплатила за себе, бо кожен має забезпечувати себе сам. Вона була здивованою, а я їй пригадав все, що вона говорила про бідних людей. Я пішов додому і більше ми з нею не спілкуємось.
Я впевнений, що правильно вчинив коли розстався з Оленою. Дівчина, яка не вміє співчувати іншим і думає тільки про себе мені не потрібна.
