З нами з першого класу вчився повненький Марко і з нього всі сміялися. Говорили, що їсти йому менше потрібно, називали грубим, ненажерою, колобком. Вони його образять, а він пробує їм щось тихенько відповіси, а хлопці ще більше з нього регочуть. Скромним він та тихим був і тому легко його могли ображати інші.
До нас у п’ятому класі прийшов новий хлопчик, який був ще повнішим за Марка. Тому тепер хлопці почали кепкувати з новенького. Але він не звик, що до нього погано ставляться. У попередній школі у нього було багато друзі і всі Миколу поважали.
Одного ранку один хлопчик крикнув до новенького:
– Колобок, тобі не можна з нами в їдальню ходити, бо ти вже і так в двері не влазишся!.
Усі навколо почали сміятись, але Микола спокійно підійшов до кривдника і сказав:
– Я не розумію у чому твоя проблема. Тобі, що уваги бракує і тому ти мене ображаєш, бо так хочеш виділитись. Я не комплексую, можеш дивитись на мене скільки хочеш.
Хлопці здивувались і на деякий час перестали чіплятись до нього. Але згодом на фізкультурі новий хлопець не зміг віджатись, бо йому було важко це зробити через зайву вагу. Хлопці знову почали з нього сміятись. Цього разу він нічого не сказав, а вперто пробував робити вправи.
Настали літні канікули і Микола вирішив схуднути. Він кожного дня робив фізкультуру та сів на дієту.
Коли він повернувся у школу, то ми ледве його впізнали. Він дуже схуд і підкачав м’язи. Дівчата не могли відвезти від нього очей, а хлопці заздрили йому. Тепер у нього багато друзів і всі його поважають.
Хлопець завжди був собою і не комплексував, а коли дійсно вирішив, що йому потрібно схуднути, то зробив це усього за три літні місяці. Головне – це впевненість у собі і тоді ніхто не зможе образити тебе.
