Я хочу вам розповісти історію про найскупішого чоловіка на нашому селі. Всі знали про те, який він скупий та як важко працює.
Навіть дружина у нього не раз питала, чи можна використати відкладені гроші для чогось, адже недаремно він так працює, а він лише відповідав: «Не можна, хочу, щоб вони зі мною разом під землю пішли. І знай, що це моє останнє прохання, ти повинна його виконати!».
Не раз ще у них була така розмова, а потім чоловіка не стало…
На похорон прийшло чимало людей. Люди вже хотіли закривати трynу, але втрутилась дружина, яка швидко поклала туди якусь незвичну коробку. Всі близькі жінки знали, що там було, тому лише опустили голову.
Уже ввечері, прибравши все, мама жінки наважилась запитати: «Доню, невже ти всі гроші йому у землю віддала і нічого дітям не залишила?».
– Матусю, не могла інакше вчинити, останнє бажання покійного – закон, а я християнка..
– Невже все до останньої копійки, доню?
– Всі-всі гроші, він міг би ними «там» скористуватися, але я зробила розумніше. Я всі гроші поклала на рахунок дітей у банку, а йому виписала чек. Я ж дотрималась його останнього бажання, але й дітей у майбутньому бе копійки не залишила.
– Розумниця, доню.
А як би ви були на місці цієї жінки, то щоб зробили?
