Мама телефонувала, сказала, що хоче в тебе попрохати грошей. Вона там кредит якийсь прострочила. Якщо не заплатить вчасно, то будуть якісь там штрафи, – опустивши очі, сказала Тетяна. Їй було трохи соромно за маму.

– Іди лягай, бабусю, будь ласка, тут я сама впораюся, – намагалася вмовити бабусю Тетянка.

– Але ж у тебе завтра іспити, як ти все встигнеш? Я допоможу. Не турбуйся, я швиденько закінчу прибирання на кухні, а ти йди закінчуй свої заняття. Мені не потрібна онука неук, – сказала бабуся, посміхнувшись і підморгнула.

– Тобто, якщо іспит не складу, то що, перестанеш мене любити, так? – продовжувала жартівливу розмову Тетянка.

– Іди навчайся, чудо ти моє, – бабуся підійшла і лагідно поцілувала онуку в щічку.

– Бабусю, в мене для тебе є новина. Мама телефонувала, сказала, що хоче в тебе попрохати грошей. Вона там кредит якийсь прострочила. Якщо не заплатить вчасно, то будуть якісь там штрафи, – опустивши очі, сказала Тетяна. Їй було трохи соромно за маму.

– А коли кредити брала, то вона була впевнена, що я розрахуюся? Нехай іде до свого женишка, нехай він їй грошей у долоньку насипле, а нам і без того складно, – розсердилася бабуня.

– Бабусенько, я так тебе люблю, – Тетянка підійшла до бабусі й обійняла її.

– Їди навчайся, не думай про матір. Вона доросла жінка, придумає сама, що робити в цій ситуації.

***

Галина Дмитрівна виховувала онуку з восьми років. Її дочка Настя завжди потрапляла в якісь неприємні історії, а мама її з них витягувала. Особливо, коли народилася маленька Тетянка. Вона була в дуже спокійною дитиною, але Настя зовсім нею не цікавилася. Крихітка завжди заважала, і тому Настя просила свою матір, Галину Дмитрівну, щоб та приглядала за дитиною.

Поступово Тетяна стала жити з бабусею постійно. Дитиною вона була спокійною, ніколи в бабусі з онукою ніяких проблем не було. Зараз вступила до медичного університету. Це було її мрією. Настя ніколи не допомагала матеріально своїй матері виховувати онучку. Тетянка почала працювати з п’ятнадцяти років, щоб вони з бабусею могли краще жити. Добре, що в бабусі пенсія була ще нічого.

Але коли почалося навчання в університеті, то роботу довелося відкласти, тому що навчалася на бюджеті, і вилетіти не хотілося. Точніше, це було б занадто великою розкішшю.

***

– Насте, ти чого дитину мучиш? Вирішуй свої проблеми самостійно. Я до тебе не прибігала по допомогу, коли твоя дитина сильно хворіла, не прибігала, коли ми готувалися вступати й наймали репетиторів. А зараз ти телефонуєш, скидаєш на дитину свої проблеми. Нехай твій коханий допоможе тобі. А ще спробуй знайти нормальну роботу! – нагримала Галина Дмитрівна на свою дорослу дочку. Настя її трохи побоювалася.

–  Я просто їй довірилася, вона ж моя дитина. Ось я й поділилася, що є проблема. А перед тим як дзвонити тобі, вирішила її спитати, нічого такого страшного немає. Чого ти паніку підняла? – виправдовувалася Настя.

– Я тебе попередила, не перекладай на дівчинку свої проблеми. Вона багато працює. Я грошей тобі не дам. Вирішуй свої проблеми самостійно, вже час і навчитися. Будь здорова, – суворо сказала Галина Дмитрівна і поклала слухавку.

 Так вона просиділа довго. Згадувалося, як вона народила Настю, як вони з її батьком їздили на море, як весело проводили час, і якими вони були щасливими. Жінка не могла зрозуміти, де саме помилилася, виховуючи дочку, але щось було упущено, і цього не повернути. Добре, що в неї є онучка, і яке щастя, що в онучки є бабуся. Єдине, чого вона просила в Бога, щоб дожити до того моменту, коли Тетянка вже точно влаштує своє життя. Тоді вона спокійно зможе вирушити у вічну подорож на зустріч до свого коханого чоловіка, а поки що в неї забагато справ.

Оцените статью
Мама телефонувала, сказала, що хоче в тебе попрохати грошей. Вона там кредит якийсь прострочила. Якщо не заплатить вчасно, то будуть якісь там штрафи, – опустивши очі, сказала Тетяна. Їй було трохи соромно за маму.