Я дуже рано вийшла заміж і швидко народила дитину. Світлана з’явилася коли мені було двадцять років. Я ще не була готова до материнства, мені хотілося проводити час з друзями та подорожувати світом.
Завагітніла я від одногрупника і він запропонував вийти за нього заміж. Разом ми жили не довго, бо він також не був готовий до сімейного життя.
Ми розлучились з чоловіком коли дитині було три роки і доньку я виховувала сама. Андрія цікавили друзі і кар’єра, він не мав часу для мене і дитини.
Я дуже любила дочку і старалася, щоб у неї було в неї все було. Купувала їй гарний одяг, дорогі іграшки, їздила з нею у зоопарки та парки атракціонів. Ми з нею відпочивали на морі.
Дівчинка добре вчилася у школі, тому з легкістю вступила на бюджет в університет.
Минуло п’ять років і дочка закінчила університет з червоним дипломом, я дуже пишалася нею. Тому я сподівалася, що вона знайде хорошу роботу за спеціальністю і все у неї буде добре. Я хочу, щоб вона мені буде матеріально допомагати, бо я вже пенсії.
Одного разу прийшла дочка додому, очі у неї сяяли радістю і видно було по ній, що вона мені зараз розповість гарні новини.
– До нас сьогодні прийдуть гості, тому я пропоную приготувати особливу вечерю. – сказала Світлана.
– Прийде одна з твоїм подруг?
– Не скажу, секрет. – сказала дівчина і загадково усміхнулась.
У моєї дочки дуже багато подруг, які часто приходили в гості. Але коли дочка не призналась кого запросила додому, то я серцем відчула, що це може бути хлопець.
У неї були кавалери, але це все було не серйозно. Я завжди їй говорила спочатку навчання і робота, а тоді сім’я. Бо як народяться у неї діти, то вона не зможе себе реалізувати у професійній сфері, їй потрібно більшу частину свого часу приділяти сім’ї.
Ми з дочкою приготувати дуже смачну вечерю. О восьмій годині до нас постукали, дівчина пішла відкривати двері і я почула чоловічий голос.
Коли вони зайшли у кухню, то хлопець подарував мені великий букет жовтих троянд. Я взяла квіти, але якщо чесно, хлопець мені зовсім не сподобався. Низький зростом, худий з довгим носом – не про такого зятя я мріяла, моя дочка заслуговує на кращого чоловіка.
– Познайомся, це Артур і я його кохаю, тому ми будемо жити разом. – радісно сказала донька.
Я не знала як реагувати, нащо їй жити з ним, якщо вона ще роботи хорошої не має. Чому вона мене не послухала, я завжди говорила дівчині не спішити з сім’єю, а пожити для себе.
Ми сіли за стіл, я старалася з усіх сил не показувати, що я засмучена і кавалер доньки мені не подобається. Вирішила дізнатися у нього скільки йому років, де він працює чи має власне житло.
– Я навчаюсь на останньому курсі університету. Ваша дочка старша від мене на один рік, але це не впливає на наші стосунки. Зараз я живу у студентському гуртожитку. Навчаюсь на факультеті дизайну, тому вмію добре малювати. У мене є додатковий заробіток я малюю картини і продаю їх. – розповів про себе хлопець.
– Я запропонувала йому пожити у нас, у моїй кімнаті. Поки ми не знайдемо роботу, а потім переїдемо на орендовану квартиру,- втрутилась у розмову дочка.
Я ледве себе стримувала, щоб не накричати на них. Вони обоє без робити, виходить я маю їх годувати і забезпечувати?
– Я так зрозуміла, що твій хлопець не має постійної роботи і ще рік буде вчитися, а за які гроші ви плануєте жити? – делікатно запитала я.
– Ти думаєш тільки про гроші, – відповіла дочка.
– Я продовжуватиму тебе забезпечувати, поки не знайдеш роботу, бо ти моя дочка. Артура я годувати не буду!
Дочка образилася і взяла хлопця за руку та пішла геть. А я сиділа на дивані та думала, невже вона не розуміє, що я важко заробляю і не можу утримувати ще її хлопця. Потрібно було зі мною порадитися перш ніж запрошувати жити у мою квартиру хлопця. Мені здається, я правильно їм сказала і не розумію чому вони образились.
На наступний день з’явилася дочка і зібрала свої речі, зі мною навіть говорити не хотіла. На моє день народження не прийшла у гості та навіть не подзвонила, щоб привітати. Мені було дуже боляче та образливо. Я зрозуміла, що великодні свята я також буду святкувати сама.
Я переживаю за неї, бо не знаю як у дівчини справи і де вона живе. Можливо, не потрібно було тоді їм так відповідати. Тепер не знаю, що робити: спробувати поговорити з дочкою і хай повернеться додому чи залишити все як є?
