Моя дочка навчається у дев’ятому класі. Нещодавно наша родина пережила розлучення. Й хоч ми з чоловіком розійшлися спокійно та цивілізовано, але дочка все ж таки важко переживала зміни у родині. Я вирішила дозволити їй пофарбувати волосся. Вона давно в мене просила дозволу стати блондинкою. А тут якраз розлучення, тож я погодилася.
Тиждень тому її клас знову вийшов на навчання. З перших днів дочка почала приходити додому сумною. Я не розуміла в чому справа, а вона не хотіла нічого розказувати. Та під кінець тижня вона прибігла вся в сльозах та без портфеля. Ось тоді то я й дізналася все.
Однокласники почали з неї кепкувати через те, що вона стала блондинкою. Називали її д урепою, говорили, що скоро вона почне втрачати розум, щоб стати справжньою блондинкою. А дочка, між іншим відмінниця. А вчителі замість того, щоб запобігти такому ставленню дітей почали також «жартувати» з дочки. Особливо виділилася вчителька фізики. Вона прямо біля дошки накричала на дочку через помилку у задачі та якоюсь своєю алегорією прив’язала все це до кольору волосся дитини. Дочка не витримала й побігла додому. Навіть рюкзак не забрала.
Поки я її заспокоювала, то в школі напевно всі вже розійшлися. Але з початку тижня я буду в школі та покажу їм, що таке зн ущатися з моєї дочки.
