Я одружився вже вдруге, в мене є чудова дружина Ірина, яка молодше мене на пару років. Щоб не думали, що я кинув власну дружину, все було зовсім навпаки, моя колишня пішла від мене, забравши нашу доньку.
Я хотів довго шукав зустрічі зі своєю дочкою, та одного разу в двері постукали і так стояла Аня, було їй тоді років 9. І що сказала мені доня це було:” мама мене вигнала з дому, сказала щоб я до тебе йшла”
Я був шокований цими словами, я розповів це Ірині вона прийняла мою доньку як рідну. Виховувала як свою, а скоро в нас ще народилася власна донька.
Роки йшли та ми всі разом жили в злагоді, до поки Аня не поїхала на навчання, перший курс було все добре, без проблем, а потім вона з’явилася дома і сказала що вагітна, а її хлопець як почув це втік.
Я не став сварити свою дочку та прийняв її, Ірина теж прийняла. Скоро в нас народився внук. Я з Іриною виховували дитину як свою, бо ми нічого не мали проти. Тим більше Аня допомагала, вона була вдома, і не лише дивилася за дитиною а й робила домашні справи.
Аня пішла на роботу як тільки з’явилася можливість віддати дитину в дитячий садок.
Все було добре, дитина пішла вже до школи, а в Ані на роботі появився чоловік, спочатку ми думали, що це будуть стосунки недовгі та скоро вона нас повідомила, що буде весілля.
Ми раділи за доньку, що вона знайшла своє щастя. Всі разом готувалися до весілля. Аня зайнялася відправкою запрошень, в цей момент вона вже переїхала до чоловіка жити.
Та було дуже дивне, запрошення прийшло лише мені, але не для Ірини, я був дуже злий на це, адже вона виховувала її як власну доньку завжди допомагала, а вона так поступила невдячно.
Я вирішив піти та привітати її лише в РАЦСі кого я там помітив мою колишню дружину. Тобто вона запросила її яка вигнала її але не жінку яка виховала її як рідну. Я вже не хотів нічого Аня мене побачила та я розвернувся та пішов.
