Він дуже не добрий старий чоловік, який постійно капризує і ніколи не розуміє, як мені важко доглядати за ним. Чоловіку уже вісімдесят чотири роки, йому важко підніматися з ліжка, тому я мушу все для нього робити.
Я живу недалеко від нього у сусідньому будинку, тому завжди можу швидко до нього прибігти, як тільки він зателефонує. Я готую йому їсти, купую продукти, прибираю в хаті, допомагаю діти до туалету. Здається ніби моя робота неважка, але чоловік має дуже наглий і впертий характер. Він пережив багато інсультів і лікар сказав, що добре що він може ходити і розмовляти. Можливо, його поведінка – це наслідок хвороби? Бо він злиться і обвинувачує мене у всіх своїх проблемах. Сьогодні сказав, що його живіт болить, бо я погано готую їжу, але це не так, я завжди смачно готувала. А вчора сказав, що через мене у нього терпнуть руки і ноги, бо я недостатньо його доглядаю. Хребет болить, бо неправильно роблю масаж.
Пояснюю йому, що коли у нього болів хребет, то лікар виписав чоловіку лікувальну олію, якою я робила масаж і йому стало краще, він зараз рівно тримає спину. Але продовжує скаржитися:
– Це ти травмувала мене, через тебе я інвалід, потрібно було професійного масажиста викликати, а не робити, те що не вмієш.
Я завжди мовчу і терпляче слухаю, як він на мене свариться. Але минулого разу, я не витримала, у мене було велике бажання його вбити і я розвернулась та пішла додому. Він мій дідусь, але це зовсім не та людина, яка колись була, він зараз постійно скаржиться і я злюсь через це на нього.
До нього інколи навідується старий друг і чоловік, тоді змінюється: його очі наповнюється радістю та він усміхається. Вони годинами про щось розмовляють і дідусь виглядає задоволеним. Але як тільки товариш піде, то він знов починає сваритись і скаржитись на життя. Все що я роблю для нього йому не подобається, не можу йому догодити.
Я розумію, що він старенький і мені його жаль, але я більше не витримую та не хочу його терпіти його.
