Ми з чоловіком у шлюбі вже чотири роки. Маємо спільного синочка Макара й виховуємо чоловікового сина від першого шлюбу Дениса.
Я теж заміжня не вперше. З колишнім розійшлися, бо мали різні цілі у житті. Я мріяла про велику сім’ю, багато дітей, а він не хотів цієї відповідальності. У його уявленні ідеальне майбутнє – це ми двоє і наші домашні улюбленці. Ми розлучились без сварок та скандалів, бо обоє усвідомлювали, що це глухий кут.
А от з колишнім шлюбом мого нинішнього чоловіка не все так просто. Дружина наставила йому роги. Звісно, вона ніколи б не зізналась у цьому, але він дізнався сам, зовсім випадково. З’ясувалось, що доки Олег дбав про сім’ю, думав, де заробити гроші, щоб закінчити ремонт та дати найкраще дитині, його благовірна поїхала на відпочинок не одна, а зі своїм коханцем. А, головне, що їх спільні друзі про все знали, та не хотіли лізти у чужі сімейні справи.
Олег вже й радий би був забути колишню, але та кожного разу знаходить спосіб нагадати про себе. І їй байдуже, що в нього вже нова сім’я та мала дитина. Марина не визнає своєї помилки, вважає, що дрібна інтрига – не причина руйнувати сім’ю.
Вона ніби переслідує нас. Ми регулярно зустрічаємо її в супермаркеті поряд з нашим домом, хоч живе вона на іншому кінці міста. Ходить у ті самі заклади що й ми. А недавно, ніби зовсім випадково, влаштувалась на фірму, де працює Олег.
Одного дня ми зі старшим сином зайшли до спортивного магазину, щоб придбати йому взуття для секції з футболу. Мали там зустрітись з чоловіком, щоб він допоміг з вибором. Так Марина знайшла нас і там. Доки ще не було Олега влаштувала скандал, почала звинувачувати мене в тому, що це вкрала її чоловіка із сім’ї, так ще і єдиного сина відібрала. До речі, Денис сам вирішив залишитись із батьком.
Як добре, що вчасно підійшов мій чоловік. Марина одразу поміняла платівку, стала прикидатись невинною жертвою із розбитим серцем. Але він усе встиг побачити. Натомість я, не стала опускатись до її рівня й у перепалку з нею не вступала. Марина сама у всьому винна, як би не намагалась вибілити свою репутацію. Мені до неї байдуже, але від її переслідувань вже уривається терпець. Як їй пояснити, щоб дала нам спокій?
