Минуло вже двадцять років, як ми одружились. Маємо сина. Він нещодавно створив власну сім’ю, його дружина нині вагітна. Молоде подружжя, не маючи власного житла, поселилося у нас. Звісно, місця для двох малувато. Але ми з дружиною не так багато заробляємо, щоб придбати квартиру для сина з невісткою. Зібравшись на сімейну нараду, було вирішено, що я поїду на заробітки до Польщі, це єдина можливість назбирати необхідну суму.
Вирішено – зроблено. Півтора року я важко працював у іншій країні. Інколи повертався додому, завжди привозив гроші та гостинці. В сім’ї тоді було маленьке свято.
В Польщі я зустрів землячку. З’ясувалося вона вже багато років живе у Польщі. Тут вийшла заміж, але дітей не має. Кілька років тому вона втратила чоловіка й тепер самотня. Ми багато спілкувалися, але про те, щоб зраджувати дружині я навіть не замислювався.
А якось, до мене зателефонував син та розповів шокуючу новину. Виявляється, моя дружина, доки я заробляю кошти, щоб допомогти нашому сину з житлом, привела іншого чоловіка й він тепер живе у нас вдома. Сина дуже обурив такий вчинок, і вони з дружиною та малою дитиною переїхали на орендовану квартиру. Я зрозумів, що не зможу пробачити зради, та й дружині це, мабуть, не дуже й потрібно.
До того часу я вже зібрав більш ніж половину необхідної суми, щоб придбати дітям окреме житло.
Я повернувся із заробітків та одразу подав на розлучення. Квартиру, як спільно нажите майно, ми продали, а гроші розділили порівну. Я додав свою частку до тих коштів, які мені вдалося заробити в Польщі й придбав сину пристойне житло.
У рідній країні мене вже нічого не тримало. Я знову поїхав до Польщі, знайшов там постійну роботу та оселився. Якось, я випадково зустрів свою стару знайому. Ми розговорились. Розповів їй про свою сімейну драму. Вона вислухала й перша запропонувала нам жити разом. Я подумав, а чому б і ні, ми близькі по духу люди. Зараз живемо і цілком щасливі разом.
