Близько трьох років тому я розлучився з дружиною після довголітнього шлюбу. Не змогли вберегти те тепло в стосунках, з роками стали байдужі до одне одного. Зрад ніяких не було, я завжди кохав свою дружину і вона мене теж. Але одного дня ми поговорили по душах, поділилися тим, що вже давно мучить і зійшлися на тому, що нам слід розлучитися. Зробили все, як дорослі й розумні люди, без сварок, скандалів і брудних пліток.
У шлюбі в нас з Оксаною народилося дві чудові донечки. Діти живуть з колишньою дружиною, але в будь-який момент можуть приїхати й залишитися в мене. Дружина була категорично проти, щоб діти жили окремо від неї, а я дуже ціную і поважаю її, як маму моїх дітей, тому не став її з ними розлучати, хоча молодша донька кілька разів мені казала, що хоче жити зі мною. Саме вона найчастіше й приїздить до мене на ночівлю. Старша дочка вже закінчує університет, має хлопця, з яким все серйозно і вже живуть разом. Вона зовсім спокійно сприйняла звістку про наше розлучення, бо доросла вже і розуміє, що життя — штука не проста й інколи однієї любові буває замало.
А ось молодша, якій зараз 13, і в якої почався досить явний підлітковий період — дуже тяжко переживає наш розрив. Вона до кінця не вірить, що ми більше не будемо однією сім’єю. Від цього мені дуже кепсько на душі, бо не знаю, як зробити так, щоб донька не страждала через нас з дружиною.
Нещодавно вона приїхала до мене після того, як посварилася з мамою. З’ясувалося, що донька застукала маму на побаченні з якимось чоловіком, зовсім випадково. Через це влаштувала скандал на очах у десятка людей, сильно образила маму, назвала її зрадницею й прибігла до мене. Доньку дуже обурило те, що в мами з’явився інший чоловік, адже в її планах були ще надії на те, що ми знову зійдемося і будемо жити разом. А цей мужик “нехай котиться куди подальше”, — сказала донька.
Я зовсім не поділяю думку доньки. З моменту розриву з Оксаною пройшло вже понад рік. Це зовсім нормально. Вона жінка ще молода, приваблива, чому б і ні? Тим більше якщо є достойний претендент. Та і я не планую до кінця життя залишитися сам. Я теж нещодавно почав спілкуватися в інтернеті з жінкою, поки що нічого серйозного, але хто його зна, як доля складеться.
Щоправда, побачивши реакцію доньки на стосунки колишньої, я трішки почав хвилюватися. Не хочу псувати стосунки з донькою і розчаровувати її й тим більше щоб вона мене зрадником вважала. Але й бути самотнім не хочу. Як розв’язати цю проблему, як пояснити доньці, що ми з мамою тепер вільні люди й не зобов’язані до кінця життя жити в самотності? Я пробував з нею поговорити, але все закінчується криками й слізьми. Вона не може змиритися з тим, що ми з мамою більше не разом.
