Суботній день я вирішила провести у домашніх клопотах. Та тут задзвонив телефон. Це була моя подруга, яка повідомила, що вони з донькою зараз забіжать до мене у гості. Моєї думки стосовно свого візиту вона навіть не запитала. Я намагалась натякнути, що сьогодні я запланувала генеральне прибирання, але та вдала, ніби не почула.
Не минуло й п’ятнадцяти хвилин, як гості стояли не порозі. Я не дуже зраділа побачивши її Уляну. Не розумію, як дівчинка може бути такою бешкетницею?! Як хлопчисько!
Ми сиділи, пили на кухні чай, а донька подруги пішла до вітальні дивитись мультики. Через кілька хвилин ми почули, як щось гримнуло об підлогу. Забігаємо – акваріум розбитий, рибки розпливлися по килиму разом із величезною калюжею води.
Подруга зразу підбігла до Уляни, щоб перевірити чи та не поранилась. Я почала збирати ганчіркою воду, щоб не протекла сусідам на стелю. Я ще не встигла зібрати той весь розгардіяш, як подруга повідомила, що вони мусять йти.
– А ти не хочеш мені допомогти поприбирати?,- запитала я.
– Доця дуже злякалася, їй потрібно заспокоїтись, тому ми краще підемо додому.
Коли я запитала Уляну, навіщо та перекинула акваріум, дівчинка зізналася, що просто літачок туди залетів, а вона намагалася його дістати. Я не розуміла, де вона взяла папір, щоб його скласти. Але та показала на тумбочку. Тоді я й побачила, що літачка вона зробила із мого свідоцтва про шлюб.
– Хіба це проблема? Підеш і зробиш дублікат,- заспокоїла подруга.
Звісно, чого ж це я? Акваріум куплю, свідоцтво відновлю і ремонт сусідці оплачу, для чого нервуватись зайвий раз? Але це ще не все. На думку подруги, я сама винна, що акваріум на видноті поставила.
Я провела гостей, спустилась до сусідів, щоб переконатись, що не затопила їх, поприбирала й лягла нарешті відпочити. Того ж вечора від подруги прийшло повідомлення, що я їй 500 грн винна. Бо Уляна дуже злякалась і вони були змушені відвідати психолога. Я навіть не відписувала – просто заблокувала її номер.
