Коли доньці виповнилося 30, ми з батьком почали натякати їй на те, що досить в дівках сидіти, пора про сім’ю подумати. Ми вже немолоді, я народила Іру в достатньо пізньому віці, нам, як і всім батькам, хотілося доньку в білому платті побачити, внуків застати. Тим більше, що того року чоловік пережив мікроінсульт. Я зрозуміла, що ми не молодіємо і хотілося б ще дати благословення своїй дитині на щасливе сімейне життя, щоб знати, в разі, як нас не стане, вона не залишиться сама.
Але сильно хвилюватися причин не було. На той час в донечки був чудовий хлопець, вони зустрічалися вже 7 років, жили разом. Все йшло до весілля, хоч і маленькими кроками.
Зрештою, діти прийшли до нас і сказали, що хочуть офіційно узаконити свої стосунки. “Ну нарешті, не пройшло й 7 років”, — подумала я собі. Раніше я завжди боялася, що донька по зальоту вийде заміж. Вона у мене дівчина не закомплексована, без стереотипів, чого не скажеш про мене. Але тепер я думала, хай хоч якось вийде.
Діти сказали, що пишного гуляння не хочуть, буде щось дуже сімейне, без пафосу. Ми погодилися. Діти звільнили нас від всієї цієї весільної метушні, бо захотіли самі все робити. Вони самі обрали місце, дату, список гостей. А ще Іра попросила обійтися без дорогих подарунків. Напевно, вона сама не знала, що найдорожчий подарунок зробить вона, в переддень весілля.
В день перед весіллям мені подзвонив зять і попросив терміново приїхати, бо весілля під загрозою. Він толком нічого не пояснив, чим дуже налякав мене. Ввечері я взяла таксі й помчала до дітей.
Приїхала й побачила таку картину: Володя панічно бігає з тазиком в руках по квартирі, а Іра лежить на ліжку бліда, як смерть. Зять пояснив, що Іру цілий день нудить, але вона не хоче до лікаря їхати. Я почала розпитувати, що вона їла, бо знаю, що вона у мене любить всяку екзотику поїсти. Але Володя запевняв мене, що вони їли тільки домашню їжу. А нудота в Іри вже близько тижня.
Мене осяйнуло. Я наказала зятеві збігати в аптеку, купити тест на вагітність і м’ятний чай, а ще заодно сказала забігти в супермаркет і купити м’ятних цукерок. Згадала собі, що мені при токсикозі допомагало. Підстав думати, що це вагітність, було достатньо. За останній місяць донька дуже змінилася, в неї змінилися харчові вподобання, поведінка.
Коли Володя приніс тест й Іра його зробила, нам показалися дві смужки. Володя як побачив, повірити не міг. Почав по квартирі бігати, руками махати, кричати, обіймати мене, доньку, яка й так ледве дихала, ледь своїми обіймами не задушив. Я теж була неймовірно щаслива, бо це була подія, на яку я чекала найбільше в житті. Лише Іра трохи нас пробудила й запитала, що з весіллям робитимемо. Вона не захотіла все скасовувати, хоча Володя почав наполягати на цьому.
Але наступного дня вона все ж одягнула весільну сукню, щоправда, її довелося трохи вшити, прямо на ній. Іра була бліда й виснажена, з м’ятними льодяниками в руці (їй це допомогло, як і мені свого часу). Але навіть в такому стані вона була найкрасивіша й наймиліша наречена. А Володя аж світився від щастя й носив Іру на руках. Весілля ми відгуляли, вагітність діти вирішили не афішувати.
Зараз ми всі готуємося до нових ролей, до народження внучечки. Ми з батьком щасливі, що дожили до цього часу.
