Донька прийшла з прогулянки й стала розказувати, як допомогла нашому сусідові дібратися додому, а я ледь не посивіла, поки вона розповідала.

Одного недільного ранку ми з донечкою поснідали й вона попросилася піти з подругою погуляти. Я дозволила, але сказала далеко не йти й довго не затримуватися, бо буду хвилюватися. А переживати є чого, бо моїй доньці 13, а її подрузі 15. Зараз дуже небезпечний час і я кожного разу, коли відпускаю дитину саму погуляти в місто, телефон з рук не випускаю й постійно пишу їй повідомлення, щоб впевнитися, що з нею все гаразд.

Але цього дня я була якась, напрочуд спокійна. А дарма.

Донька пішла. Не було її довше, ніж зазвичай. Я вже почала дзвонити, писати. Врешті-решт, вона прийшла і я видихнула з полегшенням. Добре попоївши, Соломія сіла біля мене, щоб розповісти, яка вона “молодець”.

Почала з того, що вони з подругою пішли на дитячий майданчик. Там сидів якийсь мужчина, як потім виявилося, наш сусід. Він якось дивно себе поводив і виглядало так, ніби йому зле. Сусід покликав їх до себе й попросив допомогти, сказав, що у нього в голові поморочиться й він не може сам встати. Дівчата допомогли йому підвестися й він попросив відвести його додому. І вони, не роздумуючи, пішли з ним, тримаючи його під руки. Навіть більше, провели його до самої квартири й передали його синові.

Коли я зрозуміла, про кого йде мова, мені аж волосся дибки стало. Наш сусід — дядько Валера — любить випити, як і його син. Я взагалі стараюся їх десятою дорогою обходити, бо в сусідньому будинку, де вони живуть, їх знають, як дуже конфліктних. А син дядька Валери вже не раз потрапляв у відділок за дрібне хуліганство. Вони живуть удвох, пиячать і доставляють людям клопотів.

Мені, наприклад, страшно зустрітися з ними десь у вузенькому провулку, бо не знаєш, що у них на думці. А моя донька довірилася йому й відвела під самі двері. А якби не дай Боже щось трапилося? Скільки є таких випадків, що втираються в довіру, прикидаються хворими й, заманивши у безлюдне місце, коять жахливі речі?

Словом, за той час поки донька мені це розповідала, я ледь не посивіла. Я й не знала, чи хвалити її, чи сварити. З одного боку помогла людині, а з іншого — надто вона безпечна у мене. Але трохи заспокоївшись, я нагадала їй, що не можна довіряти кожному зустрічному й тим більше йти з ним кудись, краще відразу швидку викликати.

Оцените статью
Донька прийшла з прогулянки й стала розказувати, як допомогла нашому сусідові дібратися додому, а я ледь не посивіла, поки вона розповідала.