У нас з дружиною є велика різниця у віці я старший за неї на вісім років. Я колись на це не звертав увагу, а зараз я це дуже відчуваю. Колись ми кохали один одного, а зараз почуття не є такими щирими і палкими як тоді.
А як немає кохання, то для чого жити разом. Я вважаю нам потрібно було розійтись після того, як згасли почуття.
Дружина жила у моїй квартирі, яку я успадкував після смерті батьків. Після кожної сварки вона мені погрожувала, що піде від мене. Могла при мені збирати речі, а коли я вибачився, то зразу розпаковувала їх назад.
Вона дуже любила коли я вибачаюсь і тому часто робила сварку на рівному місті, а потім говорила, щоб я просив пробачення. Але одного разу я не витримав і вирішив не просити її залишитись. Вона зібрала речі у сумки і чекала, що я її зупиню, але я просто пішов у іншу кімнату дивитись телевізор.
Через тридцять хвилин вона прийшла до мене просити пробачення, але я сказав, щоб вона пішла геть і віддала ключі. Василина відповіла, що не хоче йти, але взяв її сумку і виніс у коридор, а її за руку виставив за двері. Вона вибачалась і говорила, що не буде більше зі мною сваритись, але я не звертав увагу.
Зараз я живу один і мені добре самому, бо ніхто не кричить до мене та не провокує сварки. Не розумію чому я не вигнав її швидше.
