Наша з дружиною родина довгий час була прикладом для всіх наших знайомих. Й навіть після того що сталося, я вважаю, що ми стали ще більш авторитетним взірцем.
На той момент ми з Наталкою прожили у шлюбі понад чотирнадцять років. Мали двох гарних дітей. Старший син вже почав готуватися до вступу в університет. Ходив до репетиторів, записався на додаткові заняття. Менший ще тішився дитинством. В його розпорядженні були всі гуртки міста. Він займався плаванням та за словами тренера подавав непогані надії. Я працював бригадиром на станції технічного обслуговування. Робота моєї мети. Ще з дитинства любив возитися з технікою. Коли мені було дванадцять років, то ми разом з батьком перебрали його стару «Волгу». Дружина була перукарем. Винаймала місце в салоні краси. Загалом ми були щасливою родиною.
Я навіть не зрозумів коли почалося моє падіння. Гадаю, що перший раз я спіткнувся, коли мене привезли колеги додому геть п’ян им. Ми святкували день народження нашого механіка. Я й раніше вип ивав, але цього разу тривожним було те, що я так сильно набрався, що мене привезли майже непритомним в той час, як інші учасники святкування твердо трималися на ногах. Але тоді ані я, а ні дружина не звернули уваги на цей випадок. Зранку вона мене трохи пожурила й все пішло як раніше.
Через кілька тижнів ще один день народження. Потім корпоративне свято, потім червоний день календаря. Ось так по трошки, здавалося слідкуючи загальним традиціям я став все частіше триматися за чарку. Настав момент коли я не сідав їсти, без чарки. Запевняв себе та інших, що «для апетиту». Але в душі вже розумів, що в мене проблеми. «Ну випий ще кілька чарок, що в цьому такого. Всі п’ють й нормально живуть. Ти ж не алк оголік якийсь» – нашіптував мені внутрішній адвокат.
Крок за кроком я став справжнім вип ивакою. Обличчя змінилося, руки почали тремтіти. Мій день тепер починався з ч арки й закінчувався нею. Й ось настав момент, коли я кожного дня приходив додому залитий на максимум. Дружина плакала. Старший син навіть більше не розмовляв. Наталка намагалася до мене достукатися. Але я лише думав: «Що вона взагалі може розуміти. Я ж мужик». Тим поворотним моментом стало те, що я дуже сильно на неї накричав. Причина: вона забрала в мене пл яшку, яку я приніс додому. За дружину заступилися діти.
На ранок я зрозумів що наробив. Вибачався, повзав на колінах. Запевнив, що більше пити не буду. Разом знайшли реабілітаційний центр. За три місяці я пройшов повний курс лікування. Родина мене підтримувала. Й зараз я взагалі не дотикаюсь до алкоголю. В нас у будинку його навіть не має.
