Мій тесть завжди мріяв жити в селі, але ніколи не наважувався купити там собі будинок. А три роки назад померла моя бабуся і я успадкував її житло. Я планував цей будинок продати, а гроші вкласти у ремонт квартири і купити собі нову машину. Але дружина вмовила мене, щоб я подарував його тестю.
Я вирішив не переписувати будинок на Володимира Івановича. Але дозволив йому переїхати туди жити. Галина розповіла мені, як її батько мріяв садити овочі і фрукти, доглядати за садом і ввечері сидіти під будинком та спостерігати за зорями. Тесть уже старий, тому він не зможе собі дозволити здійснити мрію, а ми можемо зробити для нього такий приємний подарунок.
Але минуло два роки і у нього на городі нічого путнього не виросло. Він посадив овочі, а вони усі посохли. Адже за ними доглядати треба і підливати, а літній чоловік цього не робив. Тому я вирішив з ним поговорити.
Коли я приїхав до нього у будинок, то побачив, що він зовсім не справляється. Кругом велика трава, яку потрібно косити, а городу там зовсім немає. Він зараз живе в місті, а будиночок навідується раз у декілька місяців.
Якщо він не буде там нічого вирощувати, то я міг би продати будинок і купити нову машину. Коли я це сказав тестю, то він дуже на мене розізлився. Сказав, що подарунків не можна забирати назад і що я погана людина. Тепер я не знаю, що мені робити?
