– А ось це, коханий, мій перший чоловік. Ось він який, уважно подивись на нього і запам’ятай, – Марія показала на телефоні фото свого колишнього чоловіка, як тільки Михайло в черговий раз повернувся з тренажерного залу.
Михайло дуже здивувався такій нахабності та з подивом поглянув на свою дружину:
– Для чого ти ще й досі зберігаєш його фотографію?
– Лише одну в пам’яті телефону про всяк випадок.
– І на який це випадок?
– На такий, який стався сьогодні.
Від здивування Михайло аж присів:
– А що таке сьогодні сталося? Ти про що, Марія? Можеш пояснити? У мене був такий хороший настрій, коли я повернувся, а тут ти звідкіль дістала фото свого колишнього, показала його мені, та ще й сказала, щоб я його запам’ятав.
– Так, коханий, я дуже хочу, щоб ти поглянув на цю фотографію та уважно усе запам’ятав, – наполягала дружина, показуючи фото своєму новому чоловіку.
– Навіщо мені на нього дивитися?
– Так потрібно.
– Та не буду я на нього дивитися! – відвернувся Михайло.
– Добре, як знаєш… – погодилась Марія, – Вона ще раз з усіх сторін переглянула фото, потім закрила вкладку і заблокувала телефон.
– Ти що! – обурився Михайло. – Так просто залишиш це фото у пам’яті твого телефону?
– Звичайно, – кивнула Марія. – Залишу.
– Видали негайно! Я не хочу, щоб у твоєму телефоні було це фото!
– Добре, що не хочеш, – знову кивнула Марія. – Я теж не особливо хочу його там бачити. Проте доведеться потерпіти.
– Що ти таке кажеш? – Михайло схопив в руки телефон Марії та почав шукати в пам’яті телефону те нестерпне фото, – Чому це доведеться потерпіти? З чого б це? Я не збираюся терпіти.
– Ти справді не розумієш? – Марія аж скривилася. – Як знайдеш фото, то уважно на нього подивись. Тільки прошу, дуже уважно подивись. Дуже!
– Добре! Ось, знайшов! Що такого в тому фото?
– Він тобі нікого не нагадує?
– А що, має? – Михайло став уважно вивчати фотографію. – Такий собі накачаний чоловік, який цілує на фото свій біцепс… вуса і борода акуратно підстрижені, сучасна зачіска, самозадоволений погляд. Який нарцис. І як Марія з ним прожила цілих два роки?
– Впізнав? – зі здивуванням вигукнула Марія. – Схожий на когось? А зараз, Михайло, підійди до дзеркала.
– Для чого? В тренажерному залі ціла купа дзеркал – на кожній стіні по дзеркалу, я вже надивився.
– А ти підійди, подивися.
– Що? – Михайло злякано поглянув на дружину. – Що ти хочеш цим сказати? Зі мною щось не так? Я думаю, що маю гарний вигляд. Мені все подобається.
– Так, гарно, – відповіла Марія. – Ідеальні вуса, борода, зачіска, накачане тіло. Але це ж не ти. І тепер ти став схожим на мого колишнього чоловіка. Ти став таким типовим, ніби ідеальний образ чоловіка клонували та ти тепер один з цих клонів. Я не за такого чоловіка виходила заміж, а бачила в тобі індивідуальність. А коли ти увійшов у квартиру, я подумала, що це мій колишній прийшов.
– Ти що, здуріла?…
Михайло раптом замовчав, потім підійшов до дзеркала і став уважно на себе дивитися, потім подивився на фото в телефоні, потім знову на себе:
– Та ні, зовсім не схожий. Він брюнет, а я блондин. Колір очей не такий. І зростом я вищий.
– Але при поганому освітленні – один в один, – сумно сказала Марія. – Навіть зараз дивлюся на тебе і мені здається, що ти зараз знову почнеш собою милуватися і вимагати до себе особливого ставлення, а потім влаштуєш мені скандал на порожньому місці, як це робив він. Піду я краще до магазину і розвіюся.
Марія і справді одягнулася і пішла. А Михайло стояв біла дзеркала і дивився то на себе, то на фотографію колишнього чоловіка Марії.
