Я вже сто років знаю Марину і Оксану. Це той рідкісний випадок, коли шкільна дружба переросла у щось більше. Я щиро вірила, що ми з ними завжди будемо у трьох, які б пригоди нас не спіткали у житті. Але виявилось, що я помилилась.
Якось ми зустрілись і Мариною, цілком випадково, сіли у кафе, щоб поговорити і посміятись разом. Звісно, що я вирішила зателефонувати і Оксані. Вона живе недалеко, тож могла б приєднатись і провести з нами час.
- Зараз прийде, і знову буде жалітись на своє життя.
- Ти про що, Марино?
- Сама ж знаєш. У неї в житті завжди все погано. І чоловік поганий, і робота, і саме життя нещасне. Хіба вона хоч раз була у хорошому гуморі?
- Перестань, у всіх бувають труднощі, але Оксана часто й хорошим ділиться.
Марина лише посміялась з мене:
- Щасливі люди приділяють більше часу догляду за собою. А вона он яка недоглянута постійно.
- Так у неї ж двоє дітей, не завжди встигає макіяж зробити, та й у сукнях просто не практично. Ти теж дитину мала, могла б її зрозуміти.
- Я себе так ніколи не запускала. На мене і з немовлям чоловіки заглядались.
- Можливо, але у тебе он як пологи легко пройшли, а їй ще два тижні довелось у лікарні провести.
- Це все прості оправдання.
Мені було неприємно вести таку розмову, тож я перевела її в інше русло. Але така поведінка подруги ніяк не йшла мені з голови.
Прийшла Оксана, а Марина, як нічого й не трапилось, почала хвалити її зовнішній вигляд і розпитувати про останні події. А я ж сиділа і розуміла, що моя подруга лукавить, так ще й не вперше.
Після прогулянки вирішила поговорити із Оксаною:
- Я повинна була тобі сказати, що Марина сьогодні про тебе не дуже добре відгукувалась. Робила зауваження твоєму вигляду, та й узагалі поводилась не як найкраща подруга. Вирішила, що ти повинна знати…
- Хто? Ця пройдисвітка щось про мене казала?
- Ти про що?
- Хай би сама на себе глянула. Одягається так, ніби на неї вдома не чекає чоловік і дитина. Я б на її місці посоромилась так на люди виходити. А макіяж який, ніби напрошується…
- Я не це мала на увазі…
- Та я і не здивуюсь, якщо виявиться, що вона своєму чоловікові зраджує. Вона завжди любила увагу чоловіків.
- Ну не перебільшуй. Вона звісно не правильно вчинила, що обговорювала тебе, але ж і ти те саме зараз робиш.
- Добре, що ти у нас така правильна.
І тоді я нарешті зрозуміла: якщо мої подруги так відгукуються одне про одного за спиною, посміхаючись у лице, то нічого не заважає їм так само поводитись і зі мною. Я більше не можу довіряти їм, розуміючи, якими лукавими вони можуть бути.
Сподіваюсь, що у вас в житті оточують щирі друзі, а мені ще знадобиться час, щоб таких віднайти.