Моя дружина в декретній відпустці. Чекаю, коли її висиджування вдома закінчиться. Я ж не можу сам заробляти на сім’ю. Пора і їй впрягатися в роботу. У неї ще й до того зарплата висока.
Жили ж до того ( до появи малюка) як люди. А тепер на всьому економимо. Бо моєї зарплати не вистачає на нас трьох. Чому б дитину не віддати в ясла, а самій іти на роботу.
Однак дружина не погоджується на таке. Її ще підтримує свекруха. Каже, що жінка повинна доглядати дитину, а працювати – чоловік. Ясла і садочок ніколи не дадуть того дитині, що рідна матір.
А гроші і так всі не заробиш. Коли вистачає на хліб і до хліба, то нема чого журитися.
Я противник такої теорії. Адже до декретної відпустки нам вистачало на все. Ми гарно відпочивали і не відмовляли собі в обновках. І всі були щасливі.
А тепер все йде передовсім на дитину. Лиш встигай отримувати зарплату. Багато ж дітей віддають у ясла, і вони там виростають. А батьки тим часом заробляють гроші. І це нормально.
Хіба через дитину можна втрачати роботу? Я вирішив підшукати няню. Хай візьме на себе догляд за дитиною Тоді дружина вимушена буде піти на роботу – так думав я.
І дуже помилився. Моя Олена сказала, що їй після народження треба трохи відпочити, привести себе до норми. І почала бігати по салонах. Записалася на манікюр. Потім – у перукарню. Я не втримався сьогодні і нагримав на неї. Назвав її ледащицею. Вона образилася і сказала, що взагалі наразі не спішить повертатися на роботу. Навіть держава дає жінці три роки відпустки для догляду за дитиною. А ти, мій чоловік, хочеш мене цього позбавити.! Не бути цьому!
Розсудіть, хто з нас неправий?
