Мої сусіди завжди були проблемною сім’єю. Їхня донечка Іринка, спокійна і слухняна дівчинка, завжди росла в безладі, у сварках, і посеред бійок своїх родичів. Бо на часті посиденьки до батьків систематично сходилися і близькі й далекі родичі. Просто любителі добре випити.
Коли народилася Іринка, батьки вже добряче зловживали. Але дівчинка, дякувати Богу, народилася здоровенька. І росла якось так швидко, сама по собі. Ніхто нею не піклувався. Щось там поїсти кинули та все. Дівчинка виросла. Зараз їй вже 13 років. Ті, хто допомагав їй у важкі часи, хто підгодовував, давав чистий одяг, можуть зараз тільки радіти. Іра добра, щира, ввічлива і дуже працьовита на свої 12 років.
З того часу багато збігло води. Батько покинув сім’ю і пішов з іншою шукати п’яного щастя. Вже давно немає про нього ні слуху ні духу. А мама, бувши напідпитку, впала. Та так невдало, що травмувалася й тепер важко пересувається. Іринка тепер годувальниця в сім’ї. Мама, через свій хворобливий стан, зловживає, але не так часто, як раніше. Хіба, коли друзі навідаються й почастують.
Іринка вчиться в школі. Вчиться добре, хоч зовсім немає часу виконувати домашнє завдання. Коли прибігає додому, треба обійти господарство. Коли погодує всю господарку, біжить годувати маму. Чаю гарячого наллє, хліба наріже, маслом або варенням намастить, щоб мама перекусила. А потім собі теж щось візьме, бо ж прибігла зі школи голодна. Але собі в другу чергу, перше — мамі. А потім ще треба вечерю приготувати, одяг випрати, бо до школи треба в чистому піти. А мама ще й підганяє її, щоб рухалася, бо пити хоче, чи пульт від телевізора, щоб їй подала. Дівчинка як може старається все встигнути, щоб догодити мамі.
Дуже багато дорослих обов’язків, як для 13 річної дитини. Інколи дивлюся на неї й не розумію, за що їй таке життя. Вона ж ще дитина! Їй з подружками хочеться погратися, поговорити. До себе вона їх не кличе, бо нікуди. Та й живуть вони ну дуже бідно. Батьки за життя нічого не надбали. А щоб кудись піти, треба мати час на це.
Звичайно, люди небайдужі допомагають, чим можуть. І одяг необхідний подарують, і продуктами поможуть, і добрим словом дитину підтримають. Бо всі розуміють, що ця дитина не заслуговує на таке життя, вона не повинна відповідати за безвідповідальність своїх батьків.
