Після закінчення школи я вступила в університет, а коли отримала диплом залишилась жити у місті. Я знайшла хорошу роботу і вийшла заміж. У мого чоловіка була двокімнатна квартира, яку йому подарували батьки і ми у ній жили. Я народила двоє дітей: сина – Олега і дочку – Наталю. Моя молодша сестра також вийшла заміж, але вона разом з чоловіком вирішила жити разом з нашою мамою. Олена добра та гарна жінка і вона добре ладнала з нашою мамою, її чоловік завжди допомагав їй вдома. У них є маленька дочка.
Три роки назад ми з чоловіком купили автомобіль, тому ми часто їздили до мами в село. Ми допомагали їй обробляли город, мій чоловік косив траву і ремонтував будинок. Я завжди старалась допомогти мамі і підтримати її. А два місяці назад мама пішла на небеса.
Вийшло так, що три тижні назад Павла звільнили з роботи і нам стало дуже скрутно, тому ми вирішили продати будинок моєї мами і гроші розділити порівно з сестрою. Ми з чоловіком поїхали у село, щоб поговорити з Оленою. Коли мене побачила сестра, то сказала, щоб я писала відмову від будинку, бо вона доглядала за матір’ю. Я дуже здивувалась, бо приїжджала до матері і похорони ми з сестрою оплатили порівну. Олена жила з матір’ю, тому проводила з нею більше часу, ніж я. Тим більше у мами була хороша пенсія, яку вона витрачала на дитину сестри. Я відповіла їй, що з чоловіком пораджусь, але ми з Павлом не хочемо відмовлятись від спадку.
Моя мати ніколи мені не говорила, що будинок залишиться лише сестрі. Я не хочу сваритись з Оленою, але мені потрібні гроші і я не розумію чому я маю відмовлятись від своєї половини будинку. Я вважаю, що буде справедливим, якщо мені також щось від матері дістанеться. Я не знаю, як делікатно сказати Олені про те, що я не буду відмовлятись від спадку і хочу продати будинок. Як ви б вчинили на моєму місті?
