Дві хазяйки на кухні бути не можуть! Продайте свою батьківську хату, і купіть нарешті для єдиного сина окреме житло,- переконувала Ольгу Петрівну невістка Ірина

Мене звати  Ольга Петрівна. Мені 58 років, працюю продавцем у магазині.Чоловіка поховала 10 років тому. Маю єдиного сина Богдана, він моя опора та підтримка. Я всі сили вкладала у його виховання та освіту. Син у мене турботлий, завжди пожаліє, терплячий хороший чоловік. Працює пожежником, ще з дитинства мріяв ним стати.

Рік тому мій Богдан одружився на гарній дівчині Ірині. Я раділа за сина, бо було одразу видно, що почуття взаємні. Молодята стали жити зі мною у нашій трьохкімнатній квартирі.

Дівчина була  привітною і хазяйновитою,  одразу мені сподобалася. Ніколи не сперечалася зі мною, поважала і робила, що я попрошу. Одним словом, ідеальна невістка.Я б навіть сказала- дочка. Син з невісткою вирішили пожити для себе деякий час, тому дітей не заводили. Іра працювала асистентом у стоматологічному кабінеті. Та радість була не довгою. Не минуло й пів року, як Ірину неначе підмінили.

А справа ось в чому. Мою літню матір розбив інсульт в селі. Потрібен був належний догляд та реабілітація. Тому я була змушена забрати її на деякий час до себе. Худобу в селі розпродали, залишився тільки великий гарний будинок з садком. Будинок зводив ще мій покійний батько, у нього були золоті руки.

У квартирі місця вистачало, але невістку така перспектива не тішила. Кожному по кімнаті.

Я справді не розуміла чим вона не задоволена. Усі турботи про матір я взяла на себе, її ні про що не просила. Її життя ніяк не змінилося. Приходила з роботи й могла відпочивати, як зазвичай. Тілька  декілька разів я попросила її по дорозі з роботи купити підгузники для дорослих, ну і приготувати вечерю, коли я була з хворою мамою в лікарні.

З часом я помітила, що мій син Богдан став невеселий, пригнічений. Ірина і йому стала висловлювати своє невдоволення.

Минав час, і я помітила, що невістка  з сином  ніби уникають нас. Ми завжди вечеряли за одним столом, а тепер вони це роблять у своїй кімнаті. Коли я хотіла розпитати в сина  про причини таких змін, він відмахнувся, що не завжди так буде.

Наступного ранку я вирішила відверто поговорити з невісткою про що потім пошкодувала:

Дві хазяйки на кухні бути не можуть! Продайте свою батьківську хату, і купіть нарешті для єдиного сина окреме житло,- сказала невістка.

Такої нахабності Ольга Петрівна не очікувала…І відмовилась продавати батьківський будинок.

Це пам’ять, а її не продають. Колись буде для вас дача, а захочете будете там жити, коли діти народяться.

Навіть і не збираюсь жити в якомусь забутому Богом селі!

 Не буде цього! Хочете власну квартиру – заробіть на неї.

Після цього Ірина зібрала речі й переїхала жити до своїх батьків. Богдан ходить як у воду опущений, сумний.

А Ольга Петрівна не знає, як тепер вчинини…Не хочеться ламати сімейне життя єдиного сина…

Що ж їй робити?

 

Оцените статью
Дві хазяйки на кухні бути не можуть! Продайте свою батьківську хату, і купіть нарешті для єдиного сина окреме житло,- переконувала Ольгу Петрівну невістка Ірина