Як тільки у нас народилася дитина, до на постійне проживання приїхала двоюрідна сестра дружини. Взагалі планувалося, що вона погостює у нас тиждень. Мені дуже не хотілося, щоб у нашому домі в такий непростий період знаходились чужі люди, але що поробиш.
Зранку сестра розбудила нас з проханням приготувати їй сніданок.
— Ти знаєш де кухня? Ось і йди туди, нагрій собі їжу, — сказав я їй.
Дитина всю ніч не спала і ми з дружиною не виспались.
– Я не вмію готувати. Мама казала, що ви мене будете годувати, – відповіла сестра дружини Тамара.
– Та не потрібно готувати, просто насип собі готової їжі в тарілку і постав в мікрохвильовку на хвилину. Все, — розгнівано сказав я.
І ось нарешті вона від мене відстала. І я навіть задрімав. Через пів години Тамара мене знову розбудила, бо захотіла кави.
– Ти знущаєшся з мене? У тебе руки звідки ростуть?
– А мама мені казала… — далі я навіть слухати її не став.
– Твоя мама може багато чого говорити, але тут хазяїн я. Ти у нас в гостях, тому і поводься як в гостях, не порушуй наш особистий простір.
Я був дуже здивований такою нахабністю. Людина зайшла в кімнату без стуку, поводиться як вдома. Може я неодягнений в цей час. Нікого це не турбує.
Вона ніяк не могла заспокоїтись і кричала так, що прокинувся син:
– Мені потрібна зарядка!
Я не витримав і за руку вивів її з кімнати.
Через 5 хвилин до дружини перетелефонувала її тітка:
– Ви безсовісні. У вас гості вдома, а вам важко каву зробити. Відлежуєтесь собі.
Я був шокований. Дівчині 19 років. Вона зібралася вступати до університету і не вміє навіть кави собі зробити.
– Маргарита Іванівна, Вашій доньці 19 років. Вона уже майже доросла, а каву робити не вміє. Ви ж знаєте, що у нас тільки народилася дитина. Він ще немовля. Вас це не хвилює, – сказав я на підвищених тонах.
Я поклав слухавку, бо вже не міг більше слухати цю маячню.
Через дві години прокинувся синочок. Моїй дружині важко було пересуватися по квартирі після кесарського розтину, у мене була відпустка, тому я їй допомагав. Як тільки я зайшов на кухню, то у мене був шок. Там був такий безлад, якого я в житті не бачив. А Тамара сиділа посеред кухні та говорила по телефону.
– Приходь до мене ночувати. Тільки тут мала дитина всю ніч плаче. То можеш з собою вушні затички взяти.
Я не витримав і припинив цікаву розмову:
– Доброго ранку, шановна!
Вона аж підстрибнула на місці. Ще й мені зауваження зробила, що я тихо підкрадаюсь.
– Слухай сюди, негайно тут все прибери та скажи своїй мамі хай знайде тобі нове житло. Без образ.
– Я ж не навмисно, – виправдовувалася Тамара.
– Давай дзвони до мами.
Потім прокинулась дружина і підтримала мене.
Незабаром приїхала Маргарита Іванівна та намагалася нас переконати.
– А тепер послухайте нас. У нас щойно народилася дитина і зовсім немає часу бути прислугою для дорослої дитини, – сказав я
.
Тітці довелося забрати свою дитину і знайти їй інше житло.
Цікаво, що в людей в голові, коли вони відправляють своїх дітей в дім, де недавно народилася дитина і жінка після операції.
