Недавно я пішла на день народження до подруги. Вона святкувала у ресторані та запросила багато гостей. Усі були дуже гарно одягнуті і нам дуже сподобався зал.
Ми усі сиділи за великим столом і вітали іменинницю. Біля мене сиділа молода жінка з яскравим макіяжем, яка була дуже вишукано одягнена. Ми з нею розговорились і виявилось, що її чоловік та син сидять у іншому кінці столу. Я дуже здивувалась, але не встигла розпитати її, бо включили музику і її чоловік підійшов до неї та запросив на танець. Увесь час за ними спостерігала дівчинка, а коли усі повертались за стіл. Дитина підбігла до батьків і голосно закричала:
– Це не моя мама! Де моя мама? Я хочу до мами!
Дівчинка почала плакати, а чоловік її заспокоював. Вони вийшли з ресторану на двір, а жінка сіла до мене. Я здивовано подивилась на неї, а вона усміхнулась і розповіла, що дочка її не впізнає. Вдома вона ходить одягнута у халат, без макіяжу та зачіски. А на святкування вона зробила зачіску, макіяж і одягнула плаття, а коли дитина її побачила, то сказала, що вона не її мама.
Вони навіть у ресторан йшли окремо, бо дівчинка не хотіла, щоб батько йшов з чужою тьотею. Через це Людмилі довелось сісти у іншому кінці столу, бо дочка плакала і запитувала у чоловіка, що за жінка сидить біля нього. А коли він пояснював, що це мама, то вона не вірила.
Я все зрозуміла і довго сміялась.
