Я пам’ятаю коли дочка привезла Галину Степанівну в будинок для літніх людей. У неї був сумний, приречений погляд. Молода жінка не змогла признатись матері, що залишає її тут назавжди, тому попросила мене про це сказати їй. Я ненавиджу коли люди не можуть розповісти про свій вчинок і заставляють це робити інших. Дочка вирішила відправити свою матір у будинок для літніх людей, тому має взяти відповідальність на себе за цей вчинок і чесно все їй розповісти.
Літня жінка виявилась дуже доброю, щирою людиною і ми одразу потоваришували. Коли я приходила до неї в кімнату вона розповідала мені цікаві історії і пригощала солодощами.
Вона вірила в те, що дочка її забере додому і я не змогла сказати їй правду. Марина до неї не приїжджала, я думаю, що їй соромно було показатись своїй матері і сказати, що вона ніколи не забере її додому.
Сьогодні Галині Степанівні виповнюється сімдесят п’ять років. У нас таких довгожителів не багато. Вона не хоче святкувати, а увесь день сидить біля вікна і чекає дітей. Жінка мені колись розповідала, що у неї є ще син, але він живе далеко і не дзвонив до неї та не приїздив у гості п’ятнадцять років. Вона нічого про нього не знає. Бабуся сподівається, що двоє її дітей приїдуть до неї сьогодні. Але ніхто так до неї в не приїхав, напевно у кожного свої справи і вони не мають часу на матір.
Я купила їй торт і вона дуже зраділа. Жінка почала плакати, бо не очікувала такого сюрпризу від чужої людини.
Після того, як я її привітала вона мені розповіла свою історію. Вона сказала, що дочку любила більше і приділяла їй багато уваги. А син був для неї чужим і вона не слухала його. Ось так дочка їй подякувала за любов та турботу, вона відвезла її у будинок для літніх людей.
Вона мені подякувала за торт і сказала, що діти до неї сьогодні не прийдуть. Мені було її дуже жаль, бо жінка залишилась на старість самотньою, а в тому, що син до неї не приходить винила себе.
Ввечері у будинок для літніх людей прийшов чоловік, у руках в нього був великий букет червоних троянд і цукерки. Він підійшов до мене та запитав про Галину Степанівна.
Я з радістю його відвела до матері. Я була щасливою, що він прийшов до своєї матері, бо вона дуже хотіла побачити своїх дітей – це для неї найкращий подарунок на день народження.
