Здебільшого перед народженням дитини у сім’ї, пара обговорює те, що зробить все, щоб виховати дитину у любові, доброті та турботі, тому у них ніколи не підвищиться голос та не підніметься рука, але потім всі ці обіцянки зникають і дотримуватися їх можуть далеко не всі…
Звісно, інколи дуже важко стримати себе, щоб не накричати на дитину. Коли дивишся на батьків, чия дитина виробляє щось страшне, а вони спокійно спостерігають, то здається, що у них титанічні нерви. Звісно, справа не лише у міцній нервовій системі, а й бажанні батьків стримати себе.
Я хочу поділитися з вами кількома причинами, чому вам краще не підвищувати голос на дитину. Можливо, одна з них вчасно відгукнеться у вашій голові. Отже:
1. Криком ви теж б’єте дитину.
Батьки переконані, що крики ніяк не впливають на дитину, от лише дослідження довели, що часті крики впливають на дитячу психіку, так само як і побої. Діти з сімей, де часто кричали, мають не менше психологічних проблем, ніж ті діти, яких били.
2. Крики провокують появу у дитини психологічних травм.
Діти, на яких часто кричать, відчувають себе постійно у небезпеці та напрузі, тому частіше всього у них з’являється щось з переліченого, або я кілька проявів відразу, як: постійна тривожність, депресія, агресія, неадекватна самооцінка. Звісно, в окремих випадках все може бути ще гірше.
3. Дитина нічому не вчиться, коли ви на неї підвищуєте голос.
Коли ви намагаєтесь виховувати та навчати дитину криками, то можу сказати одне – у вас нічого не вийде. Коли на дитину сваряться, то єдине, що вона може зрозуміти, це те, що її не люблять, що вона не заслуговує до себе хорошого ставлення. У таких випадках можливі два розвитки подій – дитина постійне шукатиме собі “тирана” і ніколи не буде щасливою, або скопіює вашу ж манеру поведінки та стане такою ж агресивною.
Звісно, інколи діти роблять таке, що дуже важко стриматися та не сваритися на них, але ми повинні вчитися контролювати власні емоції та з часом це здаватиметься для нас легкою роботою.
Якщо ви раптом відчули, що не в змозі стримуватися, то підіть від дитини, побудьте кілька хвилин на самоті, а тоді лише повертайтесь до неї, щоб не виплеснути весь негатив. Якщо ж сталось так, що у моменті ви не стримали гнів, то не звинувачуйте себе, спробуйте поговорити з дитиною, перепросіть за образливі слова та поясніть, чому не могли стримати себе. Обов’язково дайте зрозуміти дитині, що її все одно люблять.
Пам’ятайте, що для дитини світ великий, але починається він саме з вас, тому на вас лежить велика відповідальність, якою саме вона вийде до цього світу.
Як же навчитися стримувати себе та не кричати на дітей?
Я пропоную вам вдома спробувати зробити зі своїм партнером вправу, щоб опинитися на місці дитини, на яку насварилися.
Один з партнерів вигадує причину та починає кричати, а інший стає на коліна та у відповідь на всі крики лише відповідає: «Я ще маленька, не знаю, як потрібно і просто хочу, щоб мене любили!».
Зазвичай, «дітям» вистачає лише кілька раз повторити цю фразу, щоб зрозуміти, як це боляче і вони починають плакати. Нарешті вони розуміють, які сильні почуття відчуває у цей момент їх дитина, а інколи пригадують і своїх батьків, які любили на них посваритися та не контролювали емоції.
Ця вправа дійсно допомагає, тому що після неї перед тим, як накричати дитину, батьки згадують самі, які почуття відчували, і просто не можуть цього зробити.
А ви сваритесь на свою дитину, чи навчились стримувати себе?
