На третьому курсі університету я завагітніла від свого хлопця. Нас обом на той момент ледь виповнилося 18 років, що ми могли знати про життя. Добре хоч Артур тримався, як справжній мужчина, й взяв мене заміж. Тож наш син народився у повноцінній родині.
З горем пополам навчання ми закінчили. Чоловік пішов працювати, а я сиділа у декретній відпустці.Жили ми у квартирі, що дісталася чоловікові від бабусі. Коли Іванко підріс вирішила, що і мені настав час взятися за роботу. Правда, чоловік був не в захваті. Видко він думав, що я все своє життя сидітиму вдома й пектиму йому пироги. Влаштувалася менеджером в один офіс. Й практично у перший день без пам’яті закохалася у свого начальника.
Наші почуття були взаємними, тож начальник почав до мене залицятися. Квіти, подарунки, ресторани. Мені вдавалося все приховувати від чоловіка. Хоча було неприємно його обманювати. Тому я вирішила зізнатися.
На подив Артур не знен авидів мене, а запропонував спробувати спочатку. Ми переїхали жити в інше місто. Я вдруге завагітніла й народила доньку. Здавалося наше життя налагодилося, але через 5 років на порозі дому стояла коханка чоловіка з округлим животом.
Їхній роман тривав відколи ми переїхали. Так він вирішив помститися мені за зраду. Тепер не розумію, що робити зі своїм життям.
