Ми з чоловіком виховували двох доньок, але також мріяли і про синочка. Але ще одну вагітність я могла б не пережити. Лікарі заборонили навіть і думати про ще одне дитя. Коли я народжувала доньок, перебіг пологів був тяжким і я ледь не померла.
Ми довго думали з чоловіком, хотіли втілити свою мрію в реальність. Тому вирішили взяти хлопчика з дитячого будинку. У нас була хороша забезпечена родина, житло, стабільні доходи, нормальні умови для проживання, тому нашу заяву прийняли без проблем. Швидко зібрали необхідний пакет документів і відправилися шукати нашого хлопчика.
У той час моя подруга якраз працювала у пологому будинку. Вона повідомила мені, що нещодавно у них народився гарнесенький хлопчик. От тільки породілля відмовилася від нього. Їй не потрібна була хвора дитина. Справа у тому, що у хлопчика були проблеми з зором. А ще у нього були відсутні пальці на одній нозі. Одним словом, без догляду батьків та дорого вартісного лікування цій дитині буде важко у житті. Тому шансів на усиновлення хлопчика мінімальні. Хто захоче забрати хвору дитину?
Ми з чоловіком вирішили поглянути на хлопчика. Він знаходився у відділенні патології. Спочатку нас не хотіли туди пускати, але потім, дізнавшись, що ми хочемо забрати його, впустили. Ми дивилися на це беззахисне дитя і плакали. Він був таким кволим, потребував батьківської любові. Ми твердо вирішили забрати його до себе.
Забрали хлопчика з лікарні відразу після виписки. Нам аплодував увесь медперсонал, коли виходили з відділення.
Зараз нашому синочку Тимофійчику – дев’ять років. Він нормальний, здоровий хлопчик. Немає двох пальчиків на одній нозі, але це не заважає йому рухатися. Бачить наш син тепер добре, адже йому зробили операцію. Хлопчик наш дуже кмітливий, допитливий і енергійний. Ми ним дуже пишаємося.
Вважаю, що ми тоді зробили вірний вибір, коли вирішили усиновити цього хлопчика.
