Вкотре переконуюся, що сучасна молодь мало що знає про виховання та поведінку в громадських місцях. Одного разу стала свідком, як у вагоні метро хлопець з дівчиною поводили себе так, ніби вони були там наодинці.
Коли я увійшла до вагону, то не відразу зрозуміла, до чого прикута увага майже всіх пасажирів. Недалеко від дверей сиділа молода пара. Саме за ними й спостерігали присутні.
Їх зовнішній вигляд був схожий на співаків якогось рок-гурту. Косметика на обличчі дівчини була переважно чорного кольору та й волосся не світліше. У парубка на чоботях навіть шнурки були не зав’язані. Така мода тепер. Молодик безперестанку повторював задоволені репліки про те, що наречена погодилася стати його дружиною.
– Нумо відсвяткуємо наше весілля на даху якогось хмарочоса. Оце буде прикольно. Чи як? Зате нашим гостям буде несумно. Такий адреналін! Пропоную святкувати без предків, з ними завжди нудно. Чи як ти вважаєш?
Він весь час вигадував якісь нові ідеї та говорив це не досить тихо. В кінці постійно запитував думку співрозмовниці та навіть не давав їй і рот відкрити, як лунала вже наступна ідея.
– А після весілля нам потрібно не відкладати з дітьми. Це так круто, коли молоді знаменитості виходять на сцену зі своїми дітьми. І ми колись будемо виступати всією сім’єю. Чи як? Я хочу двох або трьох діток. А ти? А якщо вони будуть такі ж красиві, як ти, то можна й п’ятеро. Оце ми заспіваємо всі разом на сцені!
Потім він почав цілувати її прямо перед усіма. Це виглядало так відверто, що пасажири повідверталися в інші боки, щоб не бачити цього сорому. Першою не витримала старенька бабуся, мабуть, це було вище її сил, дивитися на таку сцену.
– Ви б хоч посоромилися! Ви все-таки в громадському місці. Нікому не приємно дивитися на ваші облизування та вислуховувати ваші безглузді плани на життя. Взагалі втратили всякий сором!
– То не дивіться. Ми вільні люди, тому робимо, що хочемо. А ви б краще зі своєю паличкою сиділи вдома та вишивали хрестиком.
Вони обоє зареготали та швидко вибігли з вагона, бо за своїми балачками та почуттями ледь не прогавили свою зупинку. Враз стало якось легше. Я лише сумно подивилася вслід парі. Яке покоління ми виховуємо? А ще страшніше уявити, кого може виховати ця парочка.
