Хто ж тобі вареники ліпитиме і сороки прасуватиме? – запитала.

На старості стала жертвою шантажу свого чоловіка. Річ у тому, що мені нещодавно виповнилося вже 57 років, а моєму чоловікові всього лиш п’ятдесят. Так, він молодший за мене на сім років. І от тепер мене постійно шантажує, що покине мене, бо навіщо я йому така старенька здалася.

Може й так, подумала про себе. Інтим мене вже не дуже цікавить. А от людина, з котрою можна поспілкуватися, мені все-таки треба. Біда лишень в тому, що чоловік був з небалакучих. Це я йому можу годинами розповідати, як сходила на базар або про що йшлося в щойно прочитаній книжці. Він лиш хитав головою. Я навіть часом сумнівалася, що він мене слухає.

І тут раптом така заява, що покине мене, бо я вже для нічого не годжуся.

-Хто ж тобі вареники ліпитиме і сороки прасуватиме? – запитала.

Не хитра робота. Сам справлюся, – самовпевнено відповів.

Слідом за першою заявкою, поступила друга, а потім і третя.

Мене стала дратувати така самовпевнена поведінка мого чоловіка. Я знала, що він сам собі навіть чаю не годен приготувати. Чекає, щоб я підсолодила і поставила скибочку лимона. Мовчу вже про приготування будь-якої страви чи прання білизни.

Однак шантаж не припинявся. Тоді я не втрималася, стукнула кулаком по столу, що мені не властиво, і крикнула:

Годі!

Після цього відчинила шафу і викинула з неї його речі.

Він не сподівався на таку рішучість з моєї сторони. Почав виправдовуватися, що це всього лиш був жарт. Відповіла, що я не жартую. Хай збирає сумки і йде на чотири сторони.

Після цього випадку чоловік припинив мене шантажувати!

Оцените статью
Хто ж тобі вареники ліпитиме і сороки прасуватиме? – запитала.