Мій батько має будинок за містом, але я не можу з ним жити чи забрати його до себе, бо він дуже любить тварин. У нього дванадцять котів і чотири великих собаки, інколи до нього приходять безпритульні тварини, яких він також годує.
Я завжди даю йому гроші на харчування, бо пенсія у нього маленька, але він майже все витрачає на тварин. Зараз я стараюсь купувати у магазині ліки і харчі для нього, щоб він дійсно їх отримав, а не витратив гроші на котів та собак.
Ми з дружиною у неділю гуляли містом і проходили повз церкву, на сходах побачили чоловіка схожого на мого батька, який просив милостиню. Ми підійшли ближче, щоб переконатися що це він і дійсно це був Олег Олександрович. Я почервонів від сорому, а дружина була здивована, вона думала, що свекор має все необхідне для гідного життя, бо ми завжди йому даємо гроші і купуємо їжу.
Ми попросили мого батька піти з нами додому і він погодився. Коли прийшли у квартиру я його запитав чому він жебракує під церквою. Виявилось, що він збирає гроші для тварин, які живуть у нього вдома.
– Тато, одумайся, більше не проси милостині. Віддай котів і собак в будинок для безпритульних тварин. У цій організації їх будуть годувати і стерилізувати.
– Я не можу це зробити, я люблю своїх пухнастих вихованців.
– Ти розумієш мені соромно перед знайомими, що ти жебракуєш. Пообіцяй мені, що не будеш більше цього робити.
Старенький чоловік ствердно кивнув головою, але я серцем відчуваю, що він мене не послухав і буде продовжувати просити грошей для своїх тварин.
