І що мені робити? Як дивитися в очі Юлі, її батькам? Мій син просто морочить їй голову! Коли він зрозуміє, що нарешті хоче дитину, буде вже пізно!

Я завжди не розуміла тих батьків, які мучать своїх дітей розмовами про внуків, допоки сама не потрапила в таку ситуацію.

Я завжди вважала себе ще достатньо молодою, в якої багато різних справ, робота, сімейні турботи. Словом, ставати бабусею я не хотіла. А потім в моєму житті стався один переломний момент, який змусив мене повністю переглянути все своє життя й свої пріоритети. Я зрозуміла, що найцінніше для мене в цьому житті — моя сім’я.

Звісно, кожен сам приходить до цього й робить свій вибір. І вся проблема в тому, що мої діти, а я маю на увазі свого єдиного сина та невістку, поки що не думають про сім’ю і не спішаться заводити дитину. Ба більше, вони ще навіть не у шлюбі, хоча вже десять років живуть разом.

Я б могла, як і більшість свекрух, нарікати на свою невістку. Що вона, мовляв, така й сяка, погана господиня, тому мій син не спішить одружуватися з нею. Але тут все обернулося навпаки. У всьому винен мій Іван. Йому вже 38 років, а він тільки й думає про свою роботу. Юля — чудова жінка, добра, хазяйновита. Вона все встигає: і на роботу ходить, і вдома все робить, і до мене встигає приїжджати. А ще, вона дуже терпляча, бо не кожна дівчина витерпіла б характер мого сина. Він думає, що він — наймудріший, завжди правий і все має бути так, як він захоче. Впертий егоїст!

Я вже не раз натякала Юлі, що пора брати ситуацію у свої руки, що жінка має бути на крок попереду і думати за двох. Вона мене розуміє і погоджується. А нещодавно, коли вона приїхала до мене, призналася, що вже давно мріє про дітей. Зараз їй вже 34 роки, а вона ще навіть не заміжня.

https://www.niddk.nih.gov/

Звісно, мама так говорити не має, але я запиталася її, чому вона ще досі не покинула мого сина, на що Юля відповіла мені:

— Я люблю його. Те, що він не розділяє моїх поглядів щодо дітей, звісно, дуже погано, але я не думаю, що це причина, щоб розлучатися. Ми вже стільки часу разом, що я вже собі не уявляю життя з кимось іншим. Я можу почекати.

Тоді я вкотре переконалася, що Іван не цінує того, що має. Ще трохи він буде вередувати й залишиться сам. Бо колись терпіння Юлі лопне й вона знайде собі когось іншого, з ким буде щасливіша.

Я вже допекла свого сина розмовами про внуків, а він не піддається. Каже, що йому немає куди спішити, що він ще не пожив і не насолодився життям, що діти — це купа грошей та часу. І він не готовий цим всім пожертвувати, а Юля його підтримує. З чого він такі висновки зробив, не знаю.

І що мені робити? Як дивитися в очі Юлі, її батькам? Мій син просто морочить їй голову! Може, я також занадто на нього тисну, може, егоїстична, але, коли він зрозуміє, що нарешті хоче дитину, буде вже пізно. А він — мій єдиний син, я не хочу, щоб він був нещасний.

Оцените статью
І що мені робити? Як дивитися в очі Юлі, її батькам? Мій син просто морочить їй голову! Коли він зрозуміє, що нарешті хоче дитину, буде вже пізно!