І тут мій ексчоловік заявив, що йому ніде ночувати. Він на тижні втратив свою квартиру. Прогр _ав у карти.

Збігло більше десяти років мого сімейного життя, і мої стосунки почали ламатися. Чоловік повертався з роботи постійно розлючений. Достатньо було мовити слово, як він проявляв агресію.

Тому я перестала практично спілкуватися з чоловіком. Не хотіла скандалів, які віднімали від мене силу. У мене на роботі все складалося добре, мала хороших колег і раділа цьому. Терпіти не могла нервозності.

Дійшло до того, що ми практично зовсім не спілкувалися. Ми стали практично чужими. Врешті я заявила, щоб він ішов від мене. Навіщо мені такий чоловік? Василь був не проти.

За кілька днів я подала заяву на розлучення, і ми розійшлися наче чужі люди, не сказавши на прощання навіть доброго слова.

Зізнаюся, я й не відчувала якоїсь втрати. Все йшло як завжди. Хата, робота, вихідні, відвідини батьків.

Нашій дочці на цей час виповнилося вісім років. Вона також не сумувала за батьком. Між ними чомусь не було теплих стосунків, швидше – байдужість.

Правда, під час розлучення ми поділили квартиру. Нам перепало дві кімнати, чоловікові – одна.

Так збігло майже два роки. Одного разу ми гуляли разом з дочкою в парку. Там випадково зустрілася зі своїм чоловіком. Він прогулявся з нами і попросив дозволу час від часу провідувати нас вдома.

Я не відмовила йому в проханні. Він не забарився з відвідинами. Прийшов наступного дня. Додому йти не поспішав.

Запропонувала Василеві повечеряти разом з нами. Також не відмовився.

Мене це трохи насторожило, чого це він так довго засидівся?

Уже й спати треба вкладатися, а Василь ще он дивиться телевізор. Я натякнула, що пора йти, бо ми йдемо спати.

І тут мій ексчоловік заявив, що йому ніде ночувати. Він на тижні втратив свою квартиру. Програв у карти.

-Он де собака зарита такої поблажливості і лагідності, – подумала я. А в голос мовила, що в нас недостатньо місця.

Так спровадила Василя до батьків. А навіщо він тепер мені?

Квартиру прогуляв. Стосунки зі мною, коли йому було вигідно, не підтримував. Дочки не провідував і не допомагав матеріально. Не цікавився нашим життям.

Крім того, не вірю в його доброту. Коли згадаю, як часом він міг безпричинно зливати на мене свою злість, то аж моторошно робиться. Скажіть, навіщо мені це тепер? Я вже звиклася, що я сама. Навчилася давати собі раду. Дочку віддала до репетиторів, щоб вона могла отримати хорошу освіту. Сумніваюся, що можна налагодити хороші стосунки з Василем, яких не було тривалий час. Вони як розбитий горщик. Як не клей, а щілинка все одно залишиться.  

Оцените статью
І тут мій ексчоловік заявив, що йому ніде ночувати. Він на тижні втратив свою квартиру. Прогр _ав у карти.