Я дуже люблю свою дружину Олю. І вона, мабуть, любить мене. Ми дружньо живемо душа в душу, розуміємо один одного з півслова. У нас двоє дітей: хлопчик і дівчинка. З тещею у нас взаєморозуміння. Вона кличе мене сином, а я її — мамою. І так з першого дня нашого знайомства.
Але була у нашому спільному житті одна прикра сторінка. Мені завжди дуже неприємно це згадувати. Хотілося б забути самому і, щоб усі навколо забули й ніколи не згадували.
З майбутньою дружиною ми познайомилися у друга на весіллі. Оля відразу запала мені в душу й через якийсь час ми почали зустрічатися. Щоправда, як я вже пізніше дізнався, в неї в той час був хлопець, її однокласник. Упадав за нею ще з 8-го класу. Хлопець гарний, розумний, при грошах. Але появився я, так сказати, цікавіший, бо — чужий. Я скажу чесно — закохався до нестями. І, відповідно, почав всіляко добиватися її уваги. Оля спочатку придивлялася, відмовляла мені, а потім здалася. Тоді я, не роздумуючи, запропонував їй руку й серце і вона погодилася.
Все відбувалося дуже швидко. Ми відгуляли гучне весілля. Там я познайомився з її двоюрідною сестрою Ларисою. Знаєте, як це буває на колоритному українському весіллі: жарти, танці, конкурси всякі. Сестра її — дівчина дуже симпатична, розкута, але так і липла до мене.
Після весілля вона почала з’являтися у нас вдома дуже часто, ніби, випадково. Словом, сталося так, що я піддався спокусі. Дружина спіймала нас у кафе, коли ми дуже гарно проводили з Ларисою час.
Якби не Оля, я не знаю, що було б зі мною після цього інциденту. Але про те, що дружина піймала мене з коханкою на гарячому, швидко розлетілися чутки по нашому маленькому містечку. Мені було дуже стидно, я не розумів, як таке могло статися зі мною. Але тоді я не усвідомлював, як було в той момент Олі. Вона — молода дружина, старалася, вірила мені, сподівалася на мою підтримку, а я її зрадив при першій же можливості.
Я не став виправдовуватися, бо не міг підібрати потрібних слів. Але Оля — моя кохана дружина, виявилася дуже розумною, дорослою жінкою. Вона мені простила. Без жодного слова. Я бачив, як їй було важко це прийняти. Але я пообіцяв собі більше ніколи не робити їй боляче. Тому, зараз, коли минуло вже багато років, вже ходять у школу наші діти, я з жахом думаю, що було б, якби Оля не пробачила мені. Де б я був? Я би втратив її назавжди. А я не уявляю собі іншого життя, без неї й наших дітей.
Я зробив найбільшу помилку у своєму житті, але Оля дала мені шанс все виправити. Зараз я найщасливіший чоловік та батько. Сподіваюсь, Оля також відчуває, як сильно я її кохаю і, як боюся її втратити.
