Я захотів для своєї сім’ї зробити альтанку, щоб ми усі разом сиділи у ній. У нашому будинку живуть дві сім’ї, вхід у нас різний, але спільне подвір’я. Я запропонував сусіду допомогти мені зробити альтанку, але він відмовився, сказав, що їм її не потрібно.
Через тиждень я зробив велику дерев’яну альтанку. Моя дружина і діти були задоволені моєю роботою. Ми сиділи ввечері у ній і відпочивали від важкого дня. Мої сусіди також почали приходити у альтанку і сидіти там. Вони навіть не просили у нас дозволу, а просто приходили відпочивати у альтанку коли їм заманеться.
Я розізлився і вирішив поговорити з сусідом, запропонував йому заплатити половину за дерев’яні дошки, які використав для будівництва альтанки. Він не погодився і почав на мене кричати, що я жалію для нього і його сім’ї альтанку.
Тут не в грошах справа, а в тому, що я попросив його допомогти з будівництвом, а він відмовив. Тоді вона їм була непотрібна, а зараз вони хочуть у ній сидіти.
Мої сусіди не акуратні після них завжди брудно: багато сміття і пластикових пляшок. Вони навіть не хочуть за собою прибирати.
Микола не є бідною людиною: кожного року їздить з дружиною і дітьми на море відпочивати, дорого одягається і має нову машину. Він може собі дозволити заплатити за половину альтанки.
Сусіди мене не послухали і продовжили ходити у альтанку коли нас не було. А дружина була змушена кожного дня прибирати за ними сміття.
Я вирішив провчити наглих сусідів і встановити двері до альтанки та замок. Вони прийшли, а вхід закритий і пішли додому.
Дружина спочатку переживала через сварки з сусідами, а згодом вирішила, що так навіть краще і їй не доводиться за ними прибирати.
Микола тепер з нами не розмовляє та не вітається. Коли бачить мене чи дружину демонстративно відвертає голову в іншу сторону.