В моєму житті так склалися обставини, що я виріс в будинку дитячого типу. Батьки у мене були, але тільки як біологічні, не більше. Ще у мене були бабуся з дідусем, тітка — рідна сестра моєї мами. Але, коли соціальні служби дізналися, в яких умовах я росту й мене прилаштували в дитячий будинок, ніхто не прийшов забрати мене. Я став не потрібен й всі про мене забули.
Вже в старшому віці мені одного разу “пощастило” зустрітися зі своєю тіткою, яку я дуже любив і чекав від неї хоч якоїсь підтримки. Скажу більше, глибоко в душі я сподівався, що вона забере мене до себе. Але тітка швидко опустила мене на землю, пояснивши, що гени пальцем не роздавиш, які батьки, таким і я буду — тобто одразу причепила до мене ярлик.
Насправді я вдячний, що у моєму житті все так склалося. Я з раннього віку вчився виживати. Мені неабияк пощастило, я потрапив в будинок сімейного типу, до чудової сім’ї. У мене появилися люблячі батьки, брати й сестри, які справді стали мені ріднішим за будь-кого. Саме там мене навчили тому, що я зараз вмію, саме там мені показали правильну стежку в цьому житті. Признаюся, якби не моя нова сім’я, я б напевно став поганою людиною. Адже почати жити нечесним життям набагато простіше, аніж завжди бути справедливим й совісним. Мені б просто не було кому підказати, навести на правильні думки.
Саме тому я найбільше у цьому житті вдячний своїм названим батькам, які виховали мене тією людиною, якою я зараз є. Вони показали мені, що таке сім’я, де кожен один одного поважає, любить і підтримує.
Я закінчив школу, потім технікум, тепер працюю на роботі й разом з братами допомагаю татові розвивати наш невеликий сімейний бізнес — токарську справу. Тепер мрію зустріти дівчину, яка мене полюбить й будувати з нею вже свою сім’ю.
Зараз я дуже щасливий, насправді. Гріх буду мати на душі, якщо жалітимуся на щось у своєму житті. Але до чого я це все веду. Назавжди собі запам’ятайте! Якщо дитині приділяти достатньо уваги та терпіння, давати їй любов, то ви виховаєте порядну людину. Все ж, гени пальцем можна роздавити. І яблуко від яблуні може далеко впасти. Якби там не було, ми живемо у соціумі, де більшість залежить від виховання й взаємодії між людьми. Дитина, невинна й безгріховна, коли приходить на світ, від самого свого народження віддзеркалює людську поведінку. Якщо ви до неї зі злом, то й вона такою виросте.
Не у всіх безталанний батьків народжуються погані діти. І так само не у всіх хороших батьків виростають дуже ідеальні діти. Буває по різному… Головне, не ставити клеймо на дитину через помилки батьків.
