Я допомогла багатодітній родині і страшенно про це пошкодувала

Одного разу я захотіла допомогти багатодітній родині. Як все закінчилося.

Я мешкаю в місті. У нас є форум в інтернеті, на якому мешканці нашого міста дають оголошення, пишуть новинами, щось продають або вибирають, що купити. Іноді там з’являються прохання  допомогти. Іноді це бувають крики про допомогу справді людей, які знаходяться у скрутному становищі, але іноді туди пишуть просто нахаби, які чомусь переконані, що інші люди стовідсотково зобов’язані їм допомагати.

Якось я вирішила відгукнутися на прохання про допомогу і справді допомогла, тільки згодом про це сильно пошкодувала. А трапилося ось що.

Я прочитала на форумі, що в одній з багатодітних родин скоро з’явиться новонароджений, а речей для нього немає. Я розповіла про це своїм подругам. Ми разом вирішили допомогти цій родині. Зібрали всі необхідні речі. Завантажили їх з подругами в мою машину. Серед речей була навіть дуже гарний і дорогий дитячий візочок. Ми були дуже вдоволені зібраним.

Отже, їду я до цієї родини. Везу: візочок, горщик, ванночку, іграшки, одяг, памперси, конверт з грошима.

Дзвоню у двері. Відкриває мені матуся, що просила про допомогу і з порога говорить:

– А це ви, – ну і довго ж ви добиралися до нас! – Ну, давайте показуйте, що ви там привезли!

Речі в  квартиру почали заносити ми з подругою, а багатодітна матуся і її чоловік просто спостерігали за тим, як ми це робимо.

Потім матуся почала речі розглядати. Повертається до нас дуже невдоволена і говорить:

– Що це ви сюди притягли? Нових речей зовсім немає!

Ми з подругою переглянулися.

– Але вони майже нові, в хорошому стані, не забруднені, випрані – почали від несподіванки виправдовуватися ми.

– Так вони ж, напевно, собі найкраще вже забрали, – прорекла чоловікові матуся.

Таке нахабство нас з подругою надзвичайно вразило. Подруга аж почервоніла від обурення.

– А навіщо взагалі мені ці речі? У мене вже доросла дочка! Я їй куплю сама все, що потрібно! – сказала я.

– Та ви навіть коляску стару нам привезли! Ми думали, що ви гроші зберете і нам їх віддасте. Ми б вирішили, що з ними робити. А ви нам старих речей для чогось привезли! – продовжувала обурюватися матуся. – Ви, що думаєте, що якщо ми багатодітні, то ми гірші за інших і повинні в лахмітті ходити? Ми, що, по-вашому, не люди і не заслуговуємо нових речей? Забирайте свій мотлох, він нам не треба! – ще дужче лаялася жінка.

– Так коли моя дочка народилася, знайомі теж свої речі віддавали. І я не відмовилася від них. І все нормально було: користувалася цими речами, – сказала я.

Все ми звісно забирати не стали, а візочок з собою вивезли.

А біля під’їзду бабуся на лавочці сидить. Я вирішила поговорити з нею:

– Ви не знаєте, може бути комусь у вашому домі потрібна дитяча коляска? Ми її привезли у цей під’їзд багатодітній родині, а вони відмовилися. Хочуть тільки нову, – сказала я бабусі.

Бабуся підказала нам, що у під’їзді поряд живе молода пара, у них скоро повинен був народитися малюк. Ми пішли до них, запропонували візочок. Молода жінка не сподівалася на такий подарунок і дуже зраділа йому, вона довго і щиро дякувала нам, пригостила кавою і печивом.

Посиденьки з дівчиною трохи розрадили нас, але від зустрічі з багатодітною матусею залишився дуже неприємний осад.

Більше в мене немає жодного бажання допомагати людям. Тим більше, якщо вони про це просять. Тепер я допомагаю лише тваринам.

 

Оцените статью
Я допомогла багатодітній родині і страшенно про це пошкодувала