Я довго чекала і зрештою запитала, коли Віка нарешті поверне позичені гроші

Одного разу до моєї мами завітала донька її сестри та зі сльозами на очах благала позичити певну суму, до речі, не малу. Вона казала, що гроші дуже потрібні, хоча й не уточнила для чого. І так тиснула на жалість, що моя старенька мама зглянулась і віддала усі їхні з батьком заощадження.

Вона обіцяла, що гроші неодмінно поверне, довго затягувати з боргом не буде. Пояснювала, що просто звернутися більше ні до кого, а ті її дуже виручать. Почувши, що та поверне усю вже за кілька місяців, батьки віддали усе, що змогли заощадити, при тому, що самі жили не багато.

Минув тиждень і їх доросла донька вже їздила на новенькому автомобілі. Тоді я зрозуміла на що так терміново потрібні були гроші. Я вирішила не скандалити, а трохи виждати, побачити, як двоюрідна сестра проявить себе у цій ситуації, та чи поверне необхідну суму в обіцяні терміни.

Хочу зазначити, що Віка не бідує – у них досить заможна сім’я. Працює у великій компанії, на хорошій посаді, має достатню зарплатню. Проживають вони у великому заміському будинку. Донька теж очолює один з і відділів у престижній фірмі. Як взагалі можна було дійти до того, щоб випрошувати у моїх старих батьків їх останні заощадження. Це мене неабияк вразило.

Можливо, я б не так гостро сприйняла цю ситуацію, як би сестра не вдалася до хитрощів, щоб виманити гроші, які вони копійка до копійки збирали стільки років. Просто моя мама дуже добродушна, от і піддалася на це увесь театр.

Я вирішила вступитися за батьків, адже бачила всю справжню сутність Віки.

Доки я чекала, коли у двоюрідної сестри прокинеться совість, минав місяць за місяцем. Так пройшло й пів року, а про позичені гроші ніхто навіть не згадував. Мене це дуже обурювало. А батькам було ніяково нагадувати про борг, і вони мовчали. А я вирішила не мовчати, бо хто ще за них постоїть, як не рідна донька?

Я зустрілася з Вікою і напряму запитала в неї, коли вона збирається повертати моїм батькам позичену суму. Вона була зненацька і явно не чекала такого напору, тому пообіцяла, що за місяць гроші поверне й швидко попрощалась.

Місяць промайнув непомітно, а борг так ніхто і не збирався віддавати. Мені було дуже шкода моїх довірливих батьків. Та я розуміла, що знову взивати до її совісті сенсу немає. Тому вирішила діяти інакше.

Я пішла до власника компанії, у якій та працювала. І розповіла йому про його підлеглу.

Наступного ж дня Віка стояла на прозі квартири моїх батьків. Вона недбало всунула в руки позичену суму, з таким виразом ніби то у неї беруть в борг, а не вона прийшла віддавати позичені гроші, які вже так давно обіцяла повернути.

З того дня ми не спілкуємося. Я б й не змогла після такої підлості. З такими людьми не хочеться мати нічого спільного.

Оцените статью
Я довго чекала і зрештою запитала, коли Віка нарешті поверне позичені гроші